Фото від ШІПіццокері запечені
Інгредієнти
- 300 г піццокері
- 200 г Картопля
- 200 г савойська капуста
- 100 г Вершкове масло
- 3 зубчик Часник
- 150 г фонтіна
- 150 г Пармезан
- 1 од. Шавлія
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Ретельно вимийте картоплю під проточною водою та очистіть овочечисткою. Наріжте невеликими кубиками.
Вимийте листя савойської капусти, складіть одне на одне на дошці. Наріжте спочатку тонкими смужками, а потім дрібними шматочками.
Змішайте савойську капусту з картоплею і викладіть у каструлю з киплячою підсоленою водою. Додайте піццокері й варіть разом з овочами відповідно до інструкції на упаковці.
Поки паста вариться, наріжте фонтіну кубиками. У невеликій каструльці розтопіть вершкове масло разом із оливковою олією.
Коли масло розтопиться, додайте листочки шавлії та часник. Обсмажуйте 2–3 хвилини, потім вийміть часник і зніміть каструльку з вогню.
3 хвЗлийте воду з готових піццокері та овочів. Змастіть форму для запікання олією і викладіть перший шар пасти з капустою і картоплею.
Додайте фонтіну, нарізану кубиками, тертий пармезан і розтоплене вершкове масло з шавлією. Повторіть шари, поки не закінчаться інгредієнти.
Завершіть формування страви, рясно посипавши поверхню тертим пармезаном.
Випікайте у розігрітій до 180 градусів духовці приблизно 10 хвилин, доки сири не розплавляться.
10 хвПодавайте піццокері запечені одразу після духовки, поки вони гарячі й тягнуться сиром.
Піццокері — гречана лапша з гірської Ломбардії, з тих країв, де пшениця не росте, а гречка якось дає раду на бідних схилах. Тому тісто там завжди було темне, цупке, з характером — і до нього традиційно йшла не м'ясна підлива, а 
картопля й капуста. Теж не випадково: це їжа тих, хто взимку живе тим, що встиг закласти в льох. Запечений варіант — це той самий принцип, тільки з сиром замість простого 
масла, бо сир теж із гір, і його там завжди вистачало.
Головне рішення тут — варити пасту разом з овочами в одній воді. Це не лінь і не спрощення: картопля й капуста встигають дійти до м'якості саме за той час, що й гречана лапша, і заодно віддають воді трохи свого смаку, який лапша потім забирає назад. Якщо варити окремо — отримаєте просто пасту з гарніром поряд, а не страву, де все зліплено смаком в одне ціле.
Вийде, якщо не полінуєтесь шарувати: паста-сир-масло, паста-сир-масло. Шари — це не естетика, це спосіб, яким сир доходить рівномірно до кожної ложки, а не збирається грудкою зверху. Не вийде, якщо фонтіну замінити чимось плавким без характеру — тоді все перетвориться на звичайну запіканку з макаронами, якій бракуватиме того горіхового присмаку, заради якого власне й беруть фонтіну.
Піццокері — лапша на основі гречаного борошна, часто з додаванням невеликої частки пшеничного, щоб тісто тримало форму: чиста гречка кришиться, їй потрібен клейковинний "каркас". Купуючи готову — дивіться на час варіння на пачці, він орієнтовний, а не закон: краще пробувати на зуб за хвилину-дві до вказаного часу, бо гречана лапша варто недоварити, ніж дати їй розповзтися в кашу.
Картопля тут не головна дійова особа, а наповнювач, що робить страву ситнішою без зайвого жиру. Беріть сорт, що розварюється не в пюре, а тримає кубик — зазвичай це той самий, що й для супу, не салатний. Кубики ріжте невеликими навмисно: вони мають встигнути стати м'якими за той же час, що й лапша, інакше доведеться вибирати — або пасту переварити, або картоплю лишити з хрусткою серединкою.
Савойська капуста обрана не випадково — вона ніжніша за білокачанну і не дає тієї сірчаної гіркоти при варінні. Якщо її немає, беріть молоду білокачанну або навіть листя мангольду — головне, щоб лист був тонкий і швидко м'якшав, а не товстий качан, якому треба окрема варка.
Фонтіна — м'який напівтвердий сир з Валле-д'Аости, топиться плавно, без зернистості, і дає той трохи горіховий, трохи грибний відтінок, якого немає у звичайної моцарели. Якщо фонтіни не знайдете — беріть будь-який сир, що добре тягнеться і не розшаровується при нагріві: молодий гауда чи навіть раклет підійдуть, хоча смак вийде інакший, простіший.
Шавлія й 
часник у розтопленому маслі — це не просто аромат для краси. Масло при нагріванні витягує з листя шавлії ефірні 
олії, які у воді чи просто в тарілці так не розкриються — їм потрібен жир як носій. Часник же виймають раніше, щойно він віддав свій запах маслу: лишити його довше на вогні — отримаєте гіркоту, яка потім проб'ється через весь сир.
Дехто вважає, що запікати гречану пасту — це псувати її текстуру, мовляв, вона й так ніжна, а духовка все пересушить. Ні, бо десять хвилин при помірному нагріві — це час не на те, щоб висушити лапшу, а щоб розплавити сир рівномірно по всій товщі; сама паста до цього моменту вже готова і просто чекає свого сирного укриття.
Ще від Elena Rossetti
·