Фото від ШІХумус з буряка
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 100 г Кунжут
- 400 г Буряк
- 240 г Нут
- 1 од. Лимонний сік свіжовичавлений
- 1 ч. л. Зіра (кумин) кмин
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Кунжутна олія за смаком
- щіпка Сіль
Кроки
Готуємо соус тахіні з кунжуту або придбаємо готовий у магазині.
Викладаємо кунжут на сковороду й підсмажуємо кілька хвилин на слабкому вогні, постійно помішуючи.
Знімаємо з вогню, щойно зернята починають потріскувати.
Пересипаємо підсмажений кунжут у чашу блендера, додаємо кунжутну олію й збиваємо до однорідності.
Додаємо щіпку солі й перекладаємо соус в миску.
У чашу блендера кладемо нут, буряк і свіжовичавлений лимонний сік.
Додаємо оливкову олію й соус тахіні, збиваємо все до гладкої кремової консистенції.
Подаємо хумус, прикрасивши підсмаженим кунжутом.
Буряковий хумус — це звичайний хумус, тільки 
нут поступається місцем 
буряку, а той, своєю чергою, дає колір і солодкуватість, яких у класичному немає. Вийде він чи ні — залежить не від буряка, а від того, що ви зробите з 
кунжутом ще до того, як бляндер побачить хоч щось інше.
Дехто вважає хумус стравою «кинути все в блендер і збити». Ні, бо смак тут робиться на сковороді, а не в чаші. Сирий кунжут — трава трав'яна, мертвий горіховий смак з'являється тільки після нагріву, коли 
олії в зернятках починають розкриватися. Пропустите цей крок — отримаєте кремову пасту з буряковим смаком і нічого більше.
Буряк тут не просто для кольору. Він важчий за нут, вологіший, і якщо не зварений як слід м'яко — ламається в блендері на волокна замість того, щоб перетертися в крем. Перевірка проста: ніж входить без опору, як у масло. Якщо треба тиснути — рано, нехай буряк ще побуде в каструлі.
Кунжут підсмажуйте на слабкому вогні — не тому що так написано в усіх рецептах, а тому що на сильному зернятко обвуглюється зовні раніше, ніж олія всередині встигає розігрітися й дати аромат. Слабкий вогонь тут — не забаганка, а спосіб дати теплу дійти до середини зернятка, не спаливши шкуринку. Готовність чуєте на слух: тихе потріскування — це сигнал знімати, чекати диму чи запаху паленого — вже пізно, гіркота в смаку залишиться назавжди.
Кунжутну олію беріть саме кунжутну, не заміняйте нейтральною — тут вона не для смаження, а як другий голос аромату поруч із смаженим зерном. А от оливкову олію можна замінити будь-якою олією без власного запаху, якщо оливкової немає під рукою чи не любите її гіркуватість — соняшникова рафінована впорається не гірше.
Нут — консервований чи заздалегідь зварений, у рецепті це не вказано, але якщо берете сухий, зважте: він має бути вже м'яким, що розминається пальцями, бо сирий нут у блендері дасть зернисту кашу замість крему, і жодна кількість лимонного 
соку це не виправить.
Лимонний сік тут не для кислинки заради кислинки — він балансує солодкість буряка й жирність тахіні, без нього хумус вийде важким, приторним на язик. Свіжовичавлений — тому що пляшковий концентрат дає плоску кислоту без тієї легкості, яку дає свіжий сік, і різниця відчувається одразу, щойно спробуєте.
Щіпка 
солі в тахіні — не фінальний акорд, а внутрішня робота: сіль, додана ще на етапі соусу, встигає розчинитися й розійтися рівномірно, тоді як сіль, кинута в готовий хумус наприкінці, так і лишиться окремими крупинками на язиці.
Збивайте все до гладкості не поспішаючи — блендеру теж потрібен час, щоб розбити волокна буряка й нуту до стану крему. Якщо маса залишається зернистою, а не гладкою, значить терпіння ще не докладено, і це той самий складник смаку, якого в списку інгредієнтів не напишеш.
Ще від Luca Martelli
·