Фото від ШІБомболоні з фісташковим кремом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Борошно
- 250 г Борошно
- 250 мл Молоко
- 1 од. Яйця
- 50 г Цукор
- 50 г Вершкове масло м'яке
- 10 г Дріжджі
- 1 ч. л. Сіль
- 1 од. Лимонна цедра
- 1 од. Апельсинова цедра
- 1 ст. л. Екстракт ванілі
- Цукор для обвалювання, за смаком
- 200 г Фісташкова паста
- Соняшникова олія за смаком
Кроки
У великій мисці з'єднайте борошно манітоба, борошно, цукор, лимонну цедру, апельсинову цедру та екстракт ванілі.
Додайте яйце та поступово влийте молоко, вимішуючи тісто енергійно. Додайте вершкове масло і продовжуйте вимішувати.
Додайте сіль і вимішуйте тісто, доки воно не стане гладким, блискучим і добре розвиненим.
Сформуйте кульку, накрийте і залиште підходити, доки не подвоїться в об'ємі.
120 хвРозкачайте тісто скалкою до товщини 1–1,5 см на посипаній борошном поверхні.
Виріжте кружечки діаметром приблизно 7 см.
Викладіть кружечки на пергамент, залишаючи відстань, накрийте плівкою і залиште підходити вдруге.
Виріжте квадратики пергаментного паперу під кожен бомболоне.
У високій сковороді розігрійте олію і смажте по 2–3 бомболоне за раз з папером, прибираючи папір за кілька секунд.
Обсмажуйте бомболоні рівномірно з обох боків на середньому вогні до золотистого кольору.
Обсушіть бомболоні на паперовому рушнику.
Обваляйте бомболоні в цукрі з усіх боків.
Наповніть кондитерський мішок фісташковим кремом і нафаршируйте кожен бомболоне.
Бомболоні — це італійський родич пончика, тільки дріжджове тісто тут збагачене
яйцем,
маслом і
цедрою, тому воно ніжніше за звичайне здобне і краще тримає форму в гарячій
олії. Головна інтрига рецепта не в смаженні — вона в тісті: чи дасте ви йому достатньо часу, щоб
дріжджі справді попрацювали, а не просто трохи піднялися для годиться.
Борошно манітоба тут не для понту. У нього багато білка, а значить — багато глютену, який утворює сітку, здатну втримати бульбашки газу й не порватися, коли тісто розкачуєте й нафаршировуєте кремом. Якщо замінити все борошно на звичайне — бомболоні вийдуть, але легші на вигляд, менш пружні, швидше осядуть.
Вирішальна точка — подвійне підняття. Перше дає тісту структуру, друге — те саме бомболоне, яке не впаде в масло млинцем, а стане кулькою з повітряною серединою. Обидва рази орієнтир один: об'єм, а не годинник на стіні. Тісто, яке ви поквапили, в олії поведеться чесно — не підніметься й там.
На звичайній плиті смаження в олії — найделікатніший момент. У вас немає термометра фритюрниці й казана, є сковорода і чуття. Про це — в деталях.
Два
борошна в парі — це не забаганка, а розподіл роботи. Манітоба дає силу тесту витримати начинку і пишність, звичайне борошно — м'якість, щоб бомболоне не жувалося, як бублик. Пропорція приблизно порівну — розумний компроміс: ви отримуєте пружність без гумовості.
Яйце й
масло в тісті — не для ситості. Жир обволікає нитки глютену й не дає їм закостеніти, тому бомболоне лишається м'яким навіть на другий день, а не дубіє, як пісний хліб. Масло кладіть справді м'яким — холодне просто не вмішається рівномірно, і в тісті будуть крупинки жиру замість гладкої структури.
Цедра і
ваніль — це аромат, який тримається довше за смак самого тіста. Дехто думає, що апельсин і лимон разом — забагато. Ні, бо цитрусова цедра не конкурує, а доповнює: лимон дає свіжість, апельсин — теплу солодкувату ноту, і разом вони не перебивають фісташку, а підкреслюють її горіхову глибину.
Дріжджі — живий організм, і 10 г на такий об'єм борошна працюють повільно й охайно, без різкого дріжджового духу. Якщо поспішите і підніматимете тісто в теплі заради швидкості — отримаєте запах дріжджів у готовому виробі замість аромату цедри. Терпіння тут не фігура мови, а частина смаку: повільне бродіння встигає розкласти крохмаль і дати той самий м'який, трохи солодкуватий присмак, якого швидке тісто не дає ніколи.
Олія для смаження — соняшникова, бо вона нейтральна і витримує потрібну температуру, не додаючи свого запаху тісту. Критерій простий: будь-яка рафінована олія без власного аромату підійде — кукурудзяна, рапсова, та сама соняшникова. Оливкову сюди не треба, вона тут буде зайвим гостем зі своїм характером.
Шматочки пергаменту під кожним бомболоне — розумний інженерний хід для домашньої кухні, а не забаганка. Ніжне підняте тісто неможливо переставити ложкою в гарячу олію, не прим'явши — папір дає опору, тримає форму, а за кілька секунд у маслі сам відстає й виймається щипцями. Золотистий колір з обох боків на середньому вогні — ознака того, що поверхня встигла карамелізуватися й запечататися раніше, ніж середина встигла просочитися олією; занадто сильний вогонь дасть темну скоринку при сирій середині, а слабкий — бліді, жирні бомболоне, які весь жир усмоктали, поки чекали на рум'янець.
Фісташковий крем кладіть у готові, вже охололі хоча б трохи бомболоне — гаряче тісто розтопить крем і він витече замість того, щоб лишитися густою кишенькою всередині. Якщо фісташкового крему немає під рукою, працює той самий принцип, що й зі смаженням: беріть будь-яку густу горіхову
пасту або заварний крем — головне, щоб вона тримала форму й не розтікалася в мішку для кондитерського шприца.
Ще від Kofi Asante
·