Фото від ШІКарбонара по-своєму з вершковим сиром
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 упаковка Бекон
- 2 ст. л. Вершковий сир
- 1 скибка Горгонзола дольче
- Орегано за смаком
- Чорний перець за смаком
- Сіль за смаком
- 250 г Макарони
Кроки
Поставити варитися макарони. Тим часом обсмажити копчену панчетту з орегано до повної готовності.
Додати горгондзолу дольче та столову ложку води з-під макаронів.
Відцідити макарони та викласти у гарячу каструлю. Додати вершковий сир і олію, перемішати.
Додати панчетту і перемішати.
Скажу вам одразу: справжньої карбонари тут нема, і не вдавайте, що є. Справжня карбонара — це яйце, сирий жовток, який береться від жару сковороди й пари, а тут яйця взагалі немає. Це 
паста з копченою 
панчеттою й двома 
сирами замість соусу — страва чесна, просто назвіть її правильно подумки, і тоді не буде розчарування.
Вирішує вона одне: що робити, коли хочеться вершкового, ситного, з димком, а часу й бажання готувати класичний соус — нуль. Тут немає ризику «яйце зварилося грудками» — головний страх усіх, хто колись псував справжню карбонару. Тут ризик інший — пересушити панчетту й отримати сир, що розклався на олію й грудки замість однорідного соусу.
Виходить вона завжди, якщо не поспішати на двох місцях: панчетту не передержати на вогні, а сир вводити в воду, що ще гаряча, а не в холодну сковороду. Все решта — справа смаку й кількості 
перцю.
Панчетта тут — м'ясо й жир в одному шматку, і копчена вона недарма: копчення — це спосіб зберігати м'ясо без холодильника, традиція з часів, коли свиню забивали раз на зиму, а їсти хотілося цілий рік. Смажте її на вогні, де жир починає топитися й шипіти, а не горіти — як тільки краї стали рудими, а не чорними, досить. Чорний край — це гіркота, яку потім ніякий сир не перекриє. 
Орегано кидайте в жир, поки він ще рідкий: сухий чебрець у олії розкривається, у воді — просто плаває мертвим листям.
Вершковий сир і 
горгонзола дольче тут грають різні ролі. Вершковий — це тіло соусу, нейтральна основа, яка тримає все разом і не перебиває. Горгонзола дольче — м'який блакитний сир, не той різкий, що «на любителя», а делікатний — дає запах і 
сіль, без неї паста була б просто жирною, з нею — має характер. Якщо горгонзоли немає, беріть будь-який м'який сир із цвіллю, який не кришиться, а тане — критерій той самий: м'якість і здатність розходитися в теплому, а не плавитися в розпеченому.
Вода з-під макаронів — не формальність. У ній розчинений крохмаль, і саме він дає соусу в'язкість без борошна й без вершків зі сковороди. Одна ложка — це емульгатор, який не дає сиру відшаруватися в олію окремо, а воді — лишитися окремо. Якщо відцідити макарони надто ретельно й забути про цю воду, соус вийде рідким і мастким одночасно — ні смаку, ні тіла.
Відцідити макарони треба так, щоб вони лишились гарячими й трохи вологими — не сухими. Саме тепло макаронів доплавляє сир остаточно, тому каструлю, в яку їх викладаєте, нема потреби тримати на вогні — досить, що вона щойно звільнилась з-під окропу. Це той момент, де хтось скаже «треба все на вогні перемішувати» — ні, бо на вогні сир швидко перегрівається й розшаровується, а тепла каструлі й гарячих макаронів якраз досить.
Олію беріть будь-яку без власного запаху — соняшникову, рафіновану, яка не спорить із панчеттою й сиром. Оливкова з характером тут зайва: вона або загубиться в жирі бекону, або переб'є делікатний сир, а платити за неї і не відчути — шкода грошей.
Сіль кладіть обережно й в останню чергу: і панчетта копчена, і сир із цвіллю вже солоні самі по собі. Перець і орегано — ваша справа смаку, але не шкодуйте перцю: саме він тут заміняє гостроту, якої немає в жодному іншому інгредієнті, і без нього страва вийде прісною, попри всю ситність.
Ще від Elena Rossetti
·