Фото від ШІКарбонара з ковбаскою і горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 200 г Ковбаса
- 240 г Горошок
- 0,5 склянка Бульйон
- 4 од. яєчні жовтки
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1 од. Шалот
- Петрушка за смаком
- 50 г Пекоріно Романо
- 350 г Бекон або пенне, фарфалле, спагеті
Кроки
Тонко нарізаний шалот обсмажити на оливковій олії.
Додати ковбаску і добре обсмажити до рум'яної скоринки. Готовність: усередині 70 °C.
Додати горошок, протушкувати кілька хвилин, потім влити овочевий бульйон, накрити кришкою.
Паралельно відварити ригатоні у великій кількості підсоленої води до стану аль денте.
Збити яєчні жовтки з пекоріно романо, петрушкою і щіпкою чорного перцю.
Відцідити макарони, перекласти у сковороду до соусу, перемішувати кілька хвилин.
Влити яєчну суміш, добре перемішати і подавати, посипавши тертим пекоріно романо.
Карбонара — це страва про те, що яйце не варять, а заварюють теплом сковороди. Тут класичну
гуанчале чомусь замінили на
салсіччу і додали
горошок — вийшла вже не зовсім карбонара, а її італійсько-ковбасний родич, і від цього вона не гірша, просто чесніше було б назвати її по-іншому. Питання одне: чи зберете ви
жовтки в кремовий соус, чи отримаєте яєчню на дні сковороди.
Дехто каже — в карбонару можна лити вершки, щоб соус точно не згорнувся. Ні, бо вершки там потрібні тільки тому, що людина не довіряє власному яйцю і теплу сковороди, а це вже інша страва, не карбонара ні за духом, ні за фізикою. Весь фокус — у температурі, з якою жовтки зустрічають макарони, а не в тому, чим їх підстрахувати.
Салсічча тут обсмажується до рум'яної скоринки — не для краси, а тому що ця скоринка і є смак: білок і жир на поверхні карамелізуються, і м'ясо перестає бути просто відвареним фаршем у шкірці. Горошок після цього тушкується недовго, щоб залишився трохи пружним, а не перетворився на зелене пюре — межу ви побачите самі, коли горошини ще тримають форму, але вже не рипають на зубах.
Шалот ідуть обсмажувати першим не тому, що так заведено, а тому що цибулі потрібен час узяти в себе
олію і віддати назад солодкість — якщо кинути разом із
салсіччою, вона або згорить, поки м'ясо ще сире, або залишиться сирою й різкою, поки м'ясо вже готове. Олія тут — просто середовище для смаження, будь-яка без власного запаху підійде; оливкова хороша тим, що не заважає, а не тим, що вона священна.
Салсічча — свіжа італійська ковбаса, фаршем із неї ліпиться смаженина, а не котлета: її ріжуть або розламують шматками, і кожен шматок повинен торкнутися гарячого дна сковороди, інакше замість смаження вийде тушкування у власному соку. Якщо такої ковбаси у вас немає — беріть будь-який свіжий ковбасний фарш із достатньою кількістю жиру, важлива саме жирність, бо вона потім тримає соус разом із
жовтками.
Горошок свіжий тут не принциповий — заморожений працює так само, головне не переварити його в кашу.
Овочевий бульйон доливають, щоб у сковороді лишалася волога, поки горошок доходить: без цього горошок або пересихає, або підгорає знизу, а вся рідина потрібна лише як буфер температури, не як соус.
Жовтки з
пекоріно — це і є серце страви, і головний ворог тут — надмірний жар. Яйце згортається десь у районі 65 градусів, і якщо кинути жовткову суміш у киплячу сковороду, ви отримаєте варені шматки жовтка в олії, а не кремовий соус. Тому сковороду перед заливанням трохи знімають з вогню або хоча б відсувають убік — тепла макаронів і сковороди вистачає, щоб жовток загуснув плавно, без зерна. Пекоріно романо дає
сіль і гостроту сиру твердих овечих сортів — якщо його немає, підійде пармезан, але він м'якший і соус вийде менш різким, тож сіль доведеться додати окремо.
Макарони варять у великій кількості підсоленої води не з економії, а щоб вода не охолола різко від занурення тіста і крохмаль устиг змитися, а не прилипнути грудками — у звичайній квартирній каструлі це означає брати найбільшу, яка у вас є, а не ту, що здається "достатньою". Аль денте тут не естетика, а запас міцності: макарони ще дійдуть у сковороді, поки вбирають соус, і якщо вони вже м'які у воді, на виході ви отримаєте кашу.
Черговість остання, і вона не випадкова: спочатку макарони в соус із салсіччою і горошком перемішують без яйця, щоб масу трохи охолодити теплом сковороди, і лише тоді вливають жовткову суміш. Поспіх тут — ворог, терпіння — такий самий інгредієнт, як сир чи ковбаса, і секунда зайвого вогню переводить соус у яєчню швидше, ніж ви встигнете пожаліти.
Ще від Kofi Asante
·