Фото від ШІКлафуті з черешнею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

Кроки
Щедро змастіть вершковим маслом форму для запікання діаметром 22 см і присипте невеликою кількістю цукру.
Вимийте та обсушіть черешню, не виймаючи кісточок, і викладіть її на дно форми так, щоб повністю вкрити дно.
Розігрійте духовку до 210 градусів.
У мисці змішайте борошно, цукор і сіль.
Додайте молоко, вершки, екстракт ванілі та коньяк, перемішайте вінчиком.
Додайте яйця, по одному, щоразу перемішуючи вінчиком.
Вилийте тісто поверх черешні у формі та випікайте 10 хвилин.
10 хвЗменшіть температуру до 170 градусів і випікайте ще 30 хвилин.
30 хвПодавайте клафуті теплим або за кімнатної температури, присипавши цукровою пудрою.
Клафуті — це не пиріг і не запіканка, а щось посередині: французька селянська страва, яку придумали, щоб не возитися з тістом для справжнього пирога, а просто залити ягоди яєчно-молочною заливкою і сунути в духовку. Вирішує клафуті одне: що робити з відром
черешні, коли вже забридло варити з неї варення, а на пиріг сил чи часу нема.
Вийде чи не вийде — залежить не від вправності, а від терпіння на двох точках: перша — не передати
молоко з
яйцями (інакше замість нiжного крему отримаєте гумову підошву), друга — дати заливці схопитися, а не вийняти її сирою, бо подумали, що "40 хвилин — це 40 хвилин, і крапка". Все решта тут прощає помилки: черешню можна брати з кісточками чи без, форму — скляну чи керамічну,
коньяк — лити чи не лити.
Дехто каже: клафуті обов'язково робити з кісточками, бо "так по-французьки". Ні, кісточки тут не про традицію, а про сік: вийняті кісточки — це дірка, з якої під час випічки витікає сироп, і заливка внизу стає мокрою кашею замість ніжного крему. Кісточки тримають ягоду цілою, а ви потім просто попереджаєте їдців, що кісточки є, — і все.
Черешня тут — головний, а не допоміжний інгредієнт, тож беріть стиглу, темну, тугу: якщо ягода м'яка й пускає сік ще на столі, вона розвариться в духовці й пустить зайву рідину, яка не дасть заливці зібратися. Вага 450 г дана з кісточкою — це приблизно дно форми на 22 см в один шар, трохи щільніше, трохи рідше — не критично, головне, щоб ягоди лежали в один рівень, а не горою, інакше низ пропечеться, а верх залишиться сирим.
Борошно,
цукор і
сіль змішуєте сухими окремо — не тому, що так красивіше, а щоб сіль і цукор розійшлися по борошну рівномірно, перш ніж туди піде рідина: інакше можуть лишитися несолодкі чи непросолені кусники в готовому тісті.
Молоко й
вершки разом дають заливці і легкість, і тягучість: молоко саме по собі зробить тісто водянистим, вершки самі по собі — важким омлетом. Якщо вершків немає, беріть молоко жирніше або додайте трохи
масла, що розтопили, — суть у жирі, а не в назві на пакеті.
Яйця вводите по одному й кожного разу перемішуєте — не для краси процесу, а щоб білок рівномірно розійшовся в рідині, а не збився грудками, які потім проявляться в запіченому тісті білими прожилками. Три яйця на такий об'єм рідини — це саме та кількість, яка дає заливці "схопитися" в щось середнє між омлетом і пудингом, а не залишитися рідкою чи, навпаки, стати гумовою.
Коньяк і
ванілін — за бажанням, і це не формальність: обидва тут не смакові, а маскувальні, вони прибирають прілий молочний запах, який інакше вилазить при випічці молочно-яєчних заливок. Якщо коньяку немає — ром чи навіть апельсиновий лікер підійде так само, бо роль одна: спирт, який випарується і забере із собою зайвий запах.
210 градусів на перші 10 хвилин — це не "щоб швидше пропеклося", а щоб заливка миттєво схопилася зверху скоринкою й ягідний сік не встиг піднятися і розмочити тісто знизу. Далі духовку знижують до 170, бо на такому жарі центр форми дотягується рівномірно, без ризику, що краї вже горять, а середина ще тече. Готовність перевіряйте не за секундомiром, а ножем чи дерев'яною шпажкою в центр форми: вийшла суха — знімайте, вийшла мокра — ще тримайте, і ось тут "ще 30 хвилин" — нижня межа, а не присяга.
Подавати клафуті гарячим — помилка, яку роблять із недосвіду: гаряче воно ще трясеться і провалюється під ложкою, тепле чи кімнатної температури — тримає форму і краще показує структуру, схожу на ніжний флан. Цукрову
пудру сипте в останню секунду перед столом, бо на теплій поверхні вона за кілька хвилин розчиняється й зникає — тоді вся краса пропаде даремно.
Ще від Liam Murphy
·