Фото від ШІРис з куркою
Інгредієнти

- 1/2 од. Ціла курка
- 2 склянка тайський рис
- 2 склянка Вода
- 200 г Горошок відварений
- 1 од. Цибуля
- 2 зубчик Часник
- 1 од. Болгарський перець краще червоний
- 1/2 склянка Коріандр
- 1/4 склянка Пиво
- Зіра (кумин) за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Соняшникова олія за смаком
Кроки
Приготуйте маринад із пива, чорного перцю та зіри та залиште курку маринуватися щонайменше 1 годину.
60 хвВийміть курку з маринаду та приберіть залишки листочків кінзи, якщо вони прилипли.
Розігрійте олію на пательні та обсмажте шматочки курки до золотистого кольору.
У блендері подрібніть 1/4 болгарського перцю та 1/4 води разом із листочками кінзи до однорідної маси.
Обсмажте часник і цибулю до золотистого кольору, додайте обсмажену курку, воду та подрібнену масу.
Дочекайтеся закипання на доволі сильному вогні.
Додайте рис і горошок, енергійно перемішайте, зменшіть вогонь до середнього та готуйте, доки вся рідина не увібралася.
Зменшіть вогонь та готуйте до повної готовності рису і курки (температура 74 °C), тримаючи каструлю накритою кришкою.
Рис з
куркою — це не плов, хоч на вигляд схожий. Різниця принципова: тут рис не обсмажується в зірваку окремо, а добирає смак і колір від
пива,
зіри та перцевого соусу, який ви заздалегідь перебили блендером. Фактично страва вирішує одне завдання — як зробити курку соковитою, а рис ароматним, без казана і без танців біля плити весь вечір.
Маринад на пиві — це не примха і не алкогольна забава. Пиво містить кислоту й бульбашки, які трохи розм'якшують волокна курки за годину, поки м'ясо лежить. Зіра в маринаді встигає розкритися саме у вологому середовищі — суха спеція, кинута просто на сковорідку, часто просто горить і дає гіркоту, а не аромат.
Вийде страва чи ні — залежить від двох моментів. Перший: не полінуйтеся обсмажити курку до золотистого кольору перед тим, як топити її в рідині — це той шар смаку, який потім нікуди не додасте. Другий: рис має доходити під кришкою на тихому вогні, а не кипіти й булькати — інакше дно схопиться, а верх залишиться твердим.
Курка — половина тушки, бо страва домашня, не на застілля. Беріть частини зі шкірою й кісткою — вони дають соковитість і бульйон сам, без зайвого курячого кубика. Чисте філе теж піде, але тоді час обсмажування скоротіть — воно сухе за природою й любить, коли його не мучать довго.
Тайський рис обраний не для екзотики. У нього довге, тонке зерно з мало крохмалю, тож він не клеїться в кашу, а залишається розсипчастим, навіть коли довго стоїть під кришкою. Якщо вдома лише круглозерний — страва вийде ближче до каші, ніж до рису, нічого страшного не станеться, просто це вже інша текстура.
Горошок відварений окремо — і правильно: якщо кидати сирий у каструлю разом з усім іншим, він встигне розваритися до кашки, поки доходить рис. Тут він додається готовим, щоб залишитися цілим і трохи хрустким.
Болгарський
перець і
кінза, перебиті блендером з
водою, — це не прикраса й не "для кольору". Це основа соусу, який пропитає рис зсередини. Якщо кінзи не любите або немає — заберіть, страва не завалиться, просто втратить свіжу нотку, яку чимось рівноцінним замінити важко, хіба трохи петрушки для зелені, без претензії на той самий смак.
Пиво в маринаді — будь-яке світле, без яскравого хмелевого присмаку, він тільки заважатиме. Нема пива — замініть кислуватим квасом або навіть водою з ложкою лимонного соку, механізм розм'якшення волокон той самий, тільки трохи слабший.
Олія — будь-яка без власного запаху, соняшникова тут написана як приклад, а не як закон. Головне — щоб вона витримала обсмажування курки до золотого кольору без диму, бо саме за цим кольором ви бачите, що реакція Майяра пішла, а не варите курку в її ж соку.
Ще від Liam Murphy
·