Фото від ШІКурка з пармезаном, шавлією і томатами в запіканці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 200 мл Сочевиця
- 200 мл Бульйон
- 1 кг Куряча грудка
- 15 од. Шавлія свіжа, листя
- 50 г Пармезан свіжотертий
- 75 г Помідор
- 1 ст. л. Вершкове масло
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Відваріть зелену сочевицю в каструлі з водою 10 хвилин. Відкиньте на сито, щоб стекла.
Змастіть жаростійку форму маслом. Викладіть курячий бульйон і зелену сочевицю та добре перемішайте.
Відділіть шкіру від курячих шматків у кількох місцях і підкладіть під неї листя шавлії та трохи вершкового масла.
Приправте курячі шматки сіллю й перцем та посипте шкіру тертим пармезаном.
Викладіть курячі шматки й помідори зверху у форму.
Запікайте в розігрітій до 175°С духовці з конвекцією близько 40 хвилин, до готовності курки.
Це не та курка, що в каструлі під кришкою тушкується сама по собі — тут шкіра мусить стати хрусткою, а м'ясо під нею лишитись соковитим, і це два протилежні завдання, які духовка з конвекцією вирішує одночасно тільки якщо ви не заважаєте їй повітрю ходити.
Головний ризик тут не пересушити
грудку — вона й так суха від природи, тому під шкірою ховають
масло й
шавлію, щоб м'ясо парилось у власному жирі зсередини, поки зовні шкіра підсихає й стає крихкою. Якщо цей шар пропустити — отримаєте курку, суху як картон, і будете звинувачувати рецепт, хоч винна буде відсутність масла під шкірою.
Друга частина страви —
сочевиця з
бульйоном унизу форми — це не гарнір окремо, а підкладка, яка вбирає сік, що стікає з курки під час запікання. Тому форму не можна брати завузьку: соку нема куди йти, сочевиця розварюється в кашу, а не лишається підливою з текстурою.
Вийде страва на застілля, де не треба стояти біля плити останні сорок хвилин — духовка працює сама, а ви тим часом накриваєте на стіл.
Курку беріть з кісткою, якщо можете — вона тримає форму в духовці й не пересихає так швидко, як чиста філе-
грудка. Якщо у вас тільки філе без кістки — скоротіть час, бо воно дійде до готовності швидше, і орієнтуйтесь не на хвилини з рецепту, а на сік: проткнули найтовще місце, тече прозоре — готово, рожевий сік — ще рано.
Шавлія тут не декор, а той самий принцип, що в італійській кухні з
маслом і шавлією для равіолі: листя під шкірою нагрівається в жирі й віддає ефірні олії м'ясу зсередини, туди, куди спеція зверху ніколи не дійде. Свіжої нема — сухою шавлією замінити важко, вона дає зовсім інший, трав'яний присмак без того олійного аромату. Краще взяти розмарин свіжий, якщо шавлії немає зовсім — принцип той самий: гілочка під шкіру, у жир.
Пармезан кладуть зверху на м'ясо до того, як воно в духовку йде — сир підплавиться й схопиться скоринкою разом зі шкірою, даючи ту саму хрустку, солону кірку. Свіжотертий бере тому, що готовий тертий у пакетику вже підсох і кришиться, а не плавиться рівно. Заміна — будь-який твердий сир, що плавиться в скоринку, а не розтікається олійною калюжею: грана падано підійде майже без різниці, старий гауда чи пекоріно — теж варіант, якщо гострота влаштовує.
Зелена
сочевиця варена, не з банки — тому що консервована вже м'яка, і в духовці перетвориться на пюре раніше, ніж курка дійде. Своя відварена трохи недоварена навмисно: вона догойдується в
бульйоні, поки курка зверху запікається, і лишається цілою зернятком, а не кашею.
Томати додають сирими — вони пустять сік під час запікання і трохи зм'якшать сочевицю знизу, додавши кислинки, яка потрібна поряд з жирним сиром і маслом. Беріть щільні, не переспілі — переспілі розваляться в кашу раніше часу й дадуть зайву рідину, яка тільки розбавить бульйон замість того, щоб загуснути.
Масло в рецепті виконує подвійну роботу: частина йде під шкіру з шавлією, частина змащує форму, щоб сочевиця знизу не пригоріла до дна, поки верх доходить до хрусткості. Дехто каже — можна взяти олію, аби форму не чистити. Ні, бо вершкове масло під шкірою твердне на холоді й тане повільніше в духовці, довше тримаючи сік у м'ясі, а олія просто стече одразу.
Ще від Hana Novak
·