Фото від ШІСалат з клементинами та мигдалем
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 75 г Мигдаль
- 1 ч. л. Сіль
- 50 мл Вода
- 150 г капуста кейл промита і дрібно нашаткована
- 150 г гостроверха капуста дрібно нашаткована
- 4 од. Мандарин дольками
- 50 г Курага грубо нарізані
- 3 ст. л. Оливкова олія
- 1 од. Мандарин органічний - цедра і сік
- 1 щіпка Кардамон
- 1 щіпка Гвоздика
- 1 ч. л. діжонська гірчиця
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Змішайте воду із сіллю і з'єднайте з мигдалем
Викладіть на деко з пергаментом і запікайте в розігрітій до 150 °C духовці 15 хвилин, або поки вода не википить
Грубо наріжте мигдаль
Змішайте всі інгредієнти для мандаринової заправки і добре приправте до смаку
Добре перемішайте капусту кейл та гостроверху капусту із заправкою
Викладіть капусту у гарну миску або на блюдо
Розподіліть зверху часточки мандаринів, курагу та грубо нарізаний солоний мигдаль
Це не зимовий салат для свята, це спосіб прожити
капусту так, щоб вона перестала бути капустою і стала чимось пружним, солодко-гірким, з хрустом
мигдалю і соком
мандарина. Головна небезпека тут не в техніці — духовку бачили всі — а в терпінні: якщо капусту не промнете із заправкою як слід, а кинете і забудете, вона так і залишиться сирою твердою травою, яку треба довго жувати щелепами, а не язиком.
Друга небезпека — мигдаль. Його запікають у солоній
воді не для смаку
солі, а щоб волога пішла зсередини горіха і він став сухим наскрізь, а не тільки зверху. Якщо дістати його раніше часу, зовні буде рум'яно, а всередині — м'яко і волого, і весь хрускіт згорить одразу, щойно він охолоне на тарілці. Орієнтир тут не хвилини, а вигляд: мигдаль має стати матовим, сухим на вигляд, без вологого блиску.
Дехто каже — сирі салати не варто чіпати теплом, бо вони про свіжість. Ні, бо тут тепло займається лише одним інгредієнтом — мигдалем, а решта лишається сирою навмисно: капуста повинна хрустіти, мандарин — бризкати соком, а не варитися в заправці.
Дві
капусти в рецепті — не примха, а розрахунок на текстуру. Кучерява кейл жорсткіша і трохи гірчить, гостроконечна — солодша і м'якша. Разом вони дають салат, який не провалюється в одну ноту: десь хрумтить сильніше, десь м'якше. Якщо кейл не знайдете — беріть більше звичайної білої чи пекінської капусти, головне, щоб вона була нашаткована дрібно: товсті смуги просто не встигнуть напитатися заправкою за той час, поки ви їсте салат, а не чекаєте на нього добу.
Мандарини — і в заправці, і цілими дольками — це ваша кислота й солодкість одночасно, тому окремого оцту в рецепті немає. Цедра органічного мандарина важлива саме тому, що її трете в заправку: з неорганічного плоду ви заправите салат воском і тим, чим його обприскували в дорозі. Якщо органічного немає, цедру просто пропустіть, а не ризикуйте — сік дасть кислоту і без неї.
Абрикоси тут не заради екзотики, а заради паузи в солодкості: свіжий мандарин ріжучий і соковитий, а абрикос — м'якіший, менш водянистий, він тримає структуру на зубах довше. Якщо сезону абрикосів немає, беріть щось середнє за щільністю — персик, навіть сушену
курагу, розмочену, лише не ягоду, яка розповзеться в соку за хвилину.
Гірчиця в заправці — не для гостроти, а для того, щоб
олія і мандариновий сік не розійшлися окремими плямами в мисці: вона емульгатор, зв'язка.
Кардамон і
гвоздика — прянощі, які добре товаришують із цитрусовими саме тому, що в них самих є та сама ефірна, трохи смолиста нота — тому кладіть по щіпці, а не на око, це спеції, які легко перебити.
Олія — будь-яка без власного характеру, тобто не та, що тисне своїм смаком на мандарин і прянощі. Оливкова звичайна тут підходить більше, ніж якась дорога з вираженим присмаком трав чи гіркоти — тій олії місце в інших стравах, де вона головна, а не тут, де головна — заправка з цедрою.
І наостанок про
сіль у
воді для
мигдалю: це не про те, щоб мигдаль просолився на смак, а про те, що солона вода витягує вологу з горіха активніше, ніж прісна. Тому не лякайтеся чайної ложки солі на півсклянки води — вона працює не на смак, а на суху, хрустку структуру, заради якої весь цей крок і існує.
Ще від Tomás Herrera
·