Фото від ШІКотекіно з сочевицею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Сочевиця
- 1 од. Котекіно
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком, свіжомелений
- Оливкова олія за смаком
- 300 мл Томатна пасата
- 1 зубчик Часник
- 1 ч. л. Паприка
- Майоран за смаком, свіжий або сухий, для подачі
Кроки
Розігрійте оливкову олію в каструлі, обсмажте часник до золотистого кольору, додайте паприку.
Влийте томатну пасату й готуйте на помірному вогні.
5 хвБланшуйте сочевицю кілька хвилин або замочіть у холодній воді, потім відкиньте на друшляк.
Додайте сочевицю до соусу зі склянкою гарячої води.
Готуйте на малому вогні, перевіряючи консистенцію.
40 хвДоведіть до кипіння воду, занурте котекіно в упаковці, варіть 20 хвилин від закипання.
20 хвВідкиньте котекіно на друшляк, звільніть від упаковки й наріжте скибками.
Додайте скибки котекіно до сочевиці, обережно перемішайте й готуйте ще 5 хвилин.
5 хвПодавайте, збризкавши оливковою олією та приправивши чорним перцем і майораном.
Котекіно — це велика варена ковбаса з свинячої шкірки, хрящів і м'яса, яку їдять гарячою, тонко нарізавши. Італійці подають її на Новий рік із 
сочевицею — і тут немає ніякої магії, є проста арифметика: сочевиця набухає й нагадує монети, а в бідній родині символ достатку важив більше за будь-яку мораль. Ви цю арифметику можете пропустити, страва від цього не зіпсується.
Головний ризик тут не в сочевиці — вона прощає майже все, — а в котекіно. Якщо його варити абияк або проткнути оболонку, жир піде у воду, і замість соковитого шматка ви отримаєте гумову підошву. Другий ризик — пересушити сочевицю на вогні, поки вона ще тверда всередині, а зовні вже розвалюється в кашу.
Вийде, якщо ви стежите за двома речами одночасно: за котекіно у окремій каструлі — щоб вода ледь булькала, а не кипіла бурунами, — і за сочевицею, яку перевіряєте на зуб, а не на годинник. Все інше — соус, 
часник, 
паприка — лише фон, який не варто ускладнювати.
Часник у цьому рецепті не для гостроти, а для запаху 
олії. Коли ви кладете його в холодну олію і розігріваєте, ефірні масла встигають перейти в жир до того, як сам часник підгорить і дасть гіркоту. Золотистий колір — це межа: ще трохи, і буде вже коричневий, а разом з ним і запах паленого, якого вже нічим не виправиш. Якщо часник вам не до смаку або його немає — просто пропустіть крок, паприка свою роботу зробить і без нього.
Паприка додається в гарячу олію на секунди, не довше, саме для того, щоб розкрити колір і аромат, а не щоб підсмажитись до чорного — паприка горить швидко й непомітно, і тоді соус стає гірким замість запашного. Томатна 
пасата після цього — ваш рятівник: вона миттю охолоджує сковороду і зупиняє процес.
Сочевицю бланшують або замочують не з забобону, а з практичної причини — так вона рівномірніше вариться і не лишає того борошнистого присмаку, який буває в сирої бобової. Яку сочевицю брати — дивіться на пакунок: червона розвариться в кашу швидше, ніж ви встигнете відвернутись, зелена чи коричнева тримає форму довше й годиться краще, якщо хочете бачити окремі зернятка в тарілці, а не суп.
Котекіно варять в упаковці — і тут міф «проколіть, щоб жир вийшов» шкідливий сам по собі: проколете — і весь смак піде у воду разом із жиром, а м'ясо стане сухим. Оболонка тримає сік усередині, саме для цього вона й існує. Вода повинна тільки тихо тремтіти, а не вирувати — бурхливе кипіння рве оболонку зсередини тиском пари так само надійно, як і ваш ніж ззовні.
Готовність сочевиці — не хвилини в рецепті, а ложка в руках: зерно м'яке, але не розповзається, соус загустів до консистенції, яка тримається купкою, а не розтікається водою по тарілці. Якщо загусло забагато — додайте гарячої води, холодну лити не варто, вона зупинить варіння різким перепадом температури.
Наприкінці котекіно ріжуть і додають у сочевицю лише на кілька хвилин — щоб скибки прогрілися соусом і віддали трохи свого жиру назад у страву, а не щоб довариватись. Оливкова олія і 
майоран при подачі — це вже не готування, а завершальний штрих, тому лити олію заздалегідь сенсу нема, вона просто википить разом із запахом.
Ще від Tomás Ferreira
·