Фото від ШІКрепи зі збитими вершками та полуницею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Борошно
- 4 од. Яйця
- Сіль щіпка
- 500 мл Молоко
- 10 г Вершкове масло
- Вершкове масло за смаком
- вершки для збивання за смаком
- Полуниця за смаком
- 1 од. Лимонний сік
- 1 ст. л. Цукор
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
Просіюємо борошно у велику миску, додаємо щіпку солі та яйця, перемішуємо вінчиком.
Поступово вливаємо молоко, безперервно помішуючи, щоб тісто вийшло без грудочок.
Додаємо охололе розтоплене вершкове масло і перемішуємо до однорідності.
Змащуємо антипригарну сковороду вершковим маслом і розігріваємо.
Виливаємо трохи тіста ополоником і рівномірно розподіляємо по поверхні сковороди.
Обсмажуємо кожен бік крепа кілька хвилин, перевертаючи лопаткою.
Готуємо решту крепів із залишку тіста.
Нарізаємо полуницю шматочками, додаємо цукор і лимонний сік, перемішуємо.
Викладаємо креп на тарілку і наповнюємо половину поверхні полуницею та збитими вершками.
Складаємо креп навпіл двічі, надаючи трикутної форми.
Прикрашаємо цукровою пудрою, збитими вершками і цілими ягодами полуниці.
Креп — це не млинець, хоч роблять їх начебто з того самого. Різниця в пропорціях: тут на 250 г 
борошна аж чотири 
яйця і півлітра 
молока. Тісто виходить рідке, майже як 
вершки, і саме тому креп можна розтягнути тонко, мало не прозоро, а він не порветься й не стане гумовим.
Вийде страва чи ні — вирішується не в сковороді, а ще в мисці, поки ви мішаєте тісто. Якщо влити молоко одразу все й по всьому борошну — отримаєте грудки, і потім їх розбиватимете півгодини, а однорідності так і не буде. Якщо лити поступово, невеликими порціями, постійно працюючи віночком — грудкам просто нема звідки взятися: кожна нова порція молока розчиняє борошно, яке вже розчинене, а не наздоганяє сухе.
Друга точка ризику — 
масло. Його топлять і дають охолонути не з забаганки. Гаряче масло, потрапивши в тісто з яйцями, почне їх зварювати локально — і ви побачите в тісті дрібні жовті крупинки, наче драглі. Охолоне масло вшивається в тісто рівномірно, без цього ефекту.
З тонкого тіста і тонкого ж шару на сковороді креп готується хвилини, не більше — і тут головне не час, а колір і край: щойно край перестав блищати рідким тістом і підважується лопаткою сам, без зусилля — перевертайте.
Борошно — звичайне пшеничне, просіюйте не для краси, а щоб розбити злежані шматочки, бо саме вони потім стають тими грудками, які ви вже не розіб'єте віночком. Яєць тут багато не просто так: вони дають тісту еластичність, тому креп згортається вчетверо і не ламається, як крихкий млинець на сухому тісті.
Молоко можна брати будь-яке, яке п'єте самі — жирніше дасть трохи ніжніший смак, пісніше теж працює, тісто все одно рідке. Головне правило для молока одне: лити поступово, а не весь обсяг одразу, саме це і вирішує долю тіста без грудок.
Масло в тісті — для смаку й для того, щоб креп легше відходив від сковороди, не прилипаючи краєм. А масло «за смаком» на самій сковороді — це вже не інгредієнт тіста, а мастило: антипригарна поверхня в нього майже не потребує, трохи масла там радше для рум'яного кольору й запаху, ніж щоб креп не пригорів.
Полуницю беріть стиглу, м'яку — вона й так дає 
сік, а з цукром та лимонним соком за кілька хвилин перетворюється на легкий соус, не варений, а саме натертий цукром і кислотою до соку. Лимонний сік тут не для кислоти самої по собі, а щоб підняти смак ягоди й не дати їй стати просто солодкою кашкою. Якщо полуниці немає — підійде будь-яка соковита ягода чи м'який фрукт, той самий принцип: 
цукор і трохи кислоти витягують сік і баланс смаку.
Збиті вершки купити готовими чи збити самому — різниця тільки в часі й терпінні, смак в тарілці не зраджує походження. Для збивання беріть вершки жирністю не нижче 33%, бо пісніші просто не тримають форму, скільки не бийте віночком.
Цукрова 
пудра наприкінці — це не прикраса заради фото, а остання крапка смаку: тонкий шар пудри на теплому крепі тане й додає солодкості саме там, де її не вистачає — на самій поверхні, а не всередині начинки.
Ще від Inès Lambert
·