Фото від ШІБаклажанові рулетики по-середземноморськи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Баклажан
- 200 г Томатна паста
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Орегано за смаком
- Моцарела за смаком
- Базилік за смаком
Кроки
Розігріваємо оливкову олію у сковороді, додаємо томатне пюре і готуємо близько 10 хвилин, потім додаємо сіль і орегано.
Миємо баклажан, обсушуємо, видаляємо хвостик і нарізаємо вздовж тонкими скибочками завтовшки приблизно 3-4 мм.
Розігріваємо гриль або сковороду з антипригарним покриттям і обсмажуємо скибочки баклажана з обох боків.
Знімаємо з вогню і залишаємо трохи остигнути.
На кожну скибочку баклажана кладемо столову ложку томатного соусу, додаємо шматочки моцарели та листочок базиліка.
Скручуємо скибочки баклажана в рулетики.
У форму для запікання наливаємо оливкову олію й викладаємо рулетики один біля одного.
Зверху викладаємо ще трохи соусу і додаємо шматочки моцарели.
Запікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці з конвекцією приблизно 10 хвилин.
10 хв
Баклажан — овоч підступний. Сирий він гіркий і губчастий, як поролон, насмоктує 
олію відрами і все одно лишається твердим усередині. А обсмажений на сухій сковороді чи грилі до м'яких смугастих слідів — раптом стає піддатливим, тонким, його можна згорнути в рулетик, як млинець. Оце перетворення — і є весь секрет рецепта, решта — просто складання конструктора.
Рулетики — ідея не хитра: та сама лазанья, тільки замість листа тіста — лист баклажана. Середземномор'я взагалі економне на тісто там, де є овочі: навіщо місити, якщо баклажан сам тримає форму й не розповзається, як варена капуста в голубцях.
Вийде чи ні — вирішується на етапі нарізки і смаження, не в духовці. Занадто товста скибка не зігнеться, занадто тонка — порветься й пересохне. Головне — довести баклажан до стану "гнеться, не ламається", і далі вже важко щось зіпсувати.
Баклажан беріть один, але не абиякий — щільний, без м'яких плям, важчий, ніж здається на вигляд. Стара приказка "баклажани треба солити й вимочувати від гіркоти" — для магазинних овочів давно не актуальна: сучасні сорти гіркоти майже не мають, а 
сіль тут радше витягує зайву вологу, щоб скибка швидше взялася скоринкою на сковороді. Якщо є час — посоліть нарізані скибочки хвилин на десять і промокніть серветкою, нема часу — пропускайте, страва не постраждає.
Нарізка вздовж — не примха, а геометрія: рулетик скручується по довжині скибки, і чим довша скибка, тим зручніше класти начинку й загортати краї. Товщина 3-4 мм — не аптечна точність, а межа: тонше — порветься при скручуванні, товще — залишиться сирим всередині навіть після гриля.
Томатний соус тут не з банки консервів, а пасата — протерта томатна маса без шкірки й насіння, тому й виходить гладкою за ті ж десять хвилин, без варіння годинами, як для класичного соусу болоньєзе. Десять хвилин — щоб волога випарувалась і соус загустів, інакше рулетики попливуть у рідині замість того, щоб запектися. Якщо пасати нема — підійде будь-яка протерта томатна маса без шматків шкірки, навіть розведена трохи водою томатна 
паста, аби консистенція вийшла як густий кетчуп, а не рідкий сік.
Моцарела — сир, що плавиться рівно і тягнеться, а не розповзається олійною калюжею, як дешевий плавлений. Якщо моцарели немає — беріть будь-який м'який сир, що плавиться без розшарування: сулугуні, молодий качотта. Твердий сулугуні чи пармезан сюди не підуть — вони радше підрум'яняться скоринкою, ніж розтечуться всередині рулетика.
Базилік кладуть сирим листочком усередину, бо від тепла духовки за ці десять хвилин він встигне віддати аромат, але не встигне почорніти й стати гірким, як буває при довгому тушкуванні зелені. Нема свіжого — сухий базилік чи та сама 
орегано в соусі частково компенсують, але аромату свіжого листа ніщо не замінить, це вже різниця не в технології, а в наявному запасі на кухні.
Духовка з конвекцією на 180 градусів — це температура, за якої сир встигає розплавитись і трохи підрум'янитись зверху, а баклажан, уже готовий після сковороди, лише прогрівається і "одружується" смаками з соусом, не пересихаючи. Десять хвилин — орієнтир знизу: дивіться на сир, він має пухирчасто розплавитись і почати брати золотисті плями, ось це і є готовність, а не таймер.
Ще від Tomás Ferreira
·