Фото від ШІСалат енергії та здоров'я
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Радіккіо
- 150 г Польовий салат салат
- 1 од. Червона цибуля
- 1 од. Апельсин
- 60 г Мигдаль
- 1 од. Помідор
- Оливкова олія за смаком
- Бальзамічний оцет за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Радичіо вимити, обсушити та нарізати великими шматками, скласти в салатницю та додати очищену валеріанницю.
Червону цибулю тонко нарізати та додати до радичіо разом із нарізаним зеленим помідором.
Апельсин очистити від шкірки та білої плівки, розрізати на часточки чи скибочки й додати до салату.
Мигдаль подрібнити в блендері та посипати ним салат.
Посолити, поперчити.
Заправити сумішшю з 1 ст. л. оливкової олії та 1 ст. л. бальзамічного оцту.
Салат, який не готують, а збирають — і вся складність тут не в плиті, а в ножі та в тому, щоб вчасно зупинитись з заправкою. 
Радичіо гіркуватий, валеріанниця (lambs-lettuce, вона ж польовий салат) — м'яка й трохи горіхова, 
апельсин — соковита солодкість, зелений 
помідор — кислинка замість звичного літнього, 
цибуля — різкість, 
мигдаль — хрускіт. П'ять різних характерів на одній тарілці, і завдання — не дати жодному перекричати інших.
Вийде він чи ні, вирішується не на етапі заправки, а раніше: наскільки тонко ви нарізали цибулю і наскільки сухо обсушили листя. Волога на листі — це розведена заправка й в'ялий смак за годину. Грубо нарізана цибуля — це той гострий укус, через який половина застілля відкладає виделку.
Міф, який тут заважає: «салат — то й нема що готувати, кидай усе й перемішуй». Ні. Салат — це композиція, а не купа. Кожен інгредієнт іде окремим шаром у салатницю не з естетики, а щоб дати собі секунду оцінити, чи не забагато одного кольору, одного смаку на одному боці тарілки.
Радичіо — головний гіркий акцент, і сюди не підійде звичайний салатний латук: втратите контраст, на якому все тримається. Якщо радичіо не знайшли — беріть цикорій або ту саму руколу з її перцевою гіркотою, головне — щоб у букеті був хоч один голос, який не солодкий і не кислий, а гіркий. Великі шматки, не шаткування — радичіо з дрібної нарізки перетворюється на купу, яка просто смокче заправку і втрачає форму.
Валеріанниця (lambs-lettuce, корн-салат) — листя делікатне, майже без опору, воно тут для контрасту з хрусткістю радичіо й мигдалю. Якщо не знайшли — шпинат-бебі зробить те саме: м'яка зелена нейтральна основа, яка не перебиває, а підтримує.
Червону цибулю ріжте справді тонко — не тому що так красивіше, а тому що товста часточка цибулі в сирому вигляді залишається різкою й гіркою хвилин двадцять, поки сік не вийде на повітря. Тонка пластинка встигає "продихатись" за той час, що ви ріжете решту овочів, і до столу йде вже м'якша, солодкувата цибуля, а не той укус, що відбиває апетит.
Зелений помідор тут не помилка і не "недостиглий" — його береться саме за кислинку, якої солодкому апельсину й бракує. Дехто скаже — зелений помідор їсти сирим шкідливо через соланін. Ні, це стосується по-справжньому зелених, твердих, недостиглих плодів у великій кількості; той помідор, що продають як "зелений сорт" або злегка недозрілий для салату, у звичній порції нічим не загрожує.
Апельсин чистьте не лінь-з-шкіркою, а з білою плівкою включно — саме вона дає гіркоту, яку тут нічим не компенсувати, бо гіркоти вже вистачає від радичіо. Два гіркі елементи одразу — це вже не контраст, а перебір.
Мигдаль мелеться не в пил, а в крупну крихту — блендер імпульсами, кілька коротких натискань, інакше замість хрускоту отримаєте мигдальне борошно, яке просто втопиться в соку овочів. А заправку — 
олія й 
оцет окремо, по столовій ложці на всю порцію — наливайте в останню хвилину перед подачею: радичіо й валеріанниця на оцті в'януть за лічені хвилини, і терпіння тут у тому, щоб не заправити салат заздалегідь "про запас".
Ще від Tomás Ferreira
·