Фото від ШІПечиво з інжиром (Сеттембріні)
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Інжир
- 30 г Цукор
- 20 г Мигдальне борошно
- 50 г печиво савоярді подрібнене блендером
- 1 од. Лимонна цедра
- за смаком Цукрова пудра для посипання
Для пісочного тіста
- 250 г Борошно
- 100 г Вершкове масло м'яке, порізане на шматочки
- 80 г Цукор
- 1 од. Яйця
- 1 од. Яєчний жовток
- 1 од. Лимонна цедра
- 1 щіпка Сіль
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 щіпка Розпушувач
Кроки
На робочій поверхні насипте борошно гіркою, зробіть ямку, додайте цукор і яйця, ароматизуйте лимонною цедрою та ваніллю, додайте вершкове масло, розпушувач і сіль.
Швидко замісіть тісто, щоб інгредієнти з'єдналися й утворився м'який шматок.
Загорніть тісто в харчову плівку і дайте відпочити в холодильнику.
30 хвОчистіть інжир від шкірки, поріжте на шматочки й покладіть на сковороду з цукром і лимонною цедрою.
Тушкуйте інжир кілька хвилин, поки не розм'якне.
Перекладіть інжир у високий стакан і збийте блендером до консистенції пюре.
Перелийте пюре в миску, додайте мигдальне борошно і подрібнене блендером сухе печиво, перемішайте до м'якої кремової консистенції.
Дістаньте тісто з холодильника, розкотіть у пласт товщиною 4-5 мм, наріжте смужки шириною 5 см.
Наповніть смужки по центру начинкою з інжиру, залишаючи вільні краї без начинки.
Згорніть краї до центру, защипуючи пальцями, щоб запечатати.
Покладіть рулетики в морозильну камеру, щоб їх було легше нарізати.
Наріжте печиво.
Викладіть печиво на лист, вистелений папером для випічки, і випікайте за температури 180 градусів.
20 хвДістаньте з духовки, дайте охолонути і за бажанням прикрасьте цукровою пудрою.
Печиво з 
інжиром, зване ще сеттембріні — це пісочне тісто, згорнуте рулетом навколо густого інжирного пюре, а потім нарізане колісцями. По суті — та сама логіка, що й у рогаликів із варенням чи штруделя: тісто-оболонка, начинка-серце, і головне питання тут не «скільки випікати», а чи втримає тісто форму, коли ви будете його різати.
Вийде це чи ні — вирішується ще до духовки, на етапі тіста й начинки. Тісто має бути м'яким, але не липким — холодильник йому потрібен не для краси, а щоб 
масло знов застигло і тісто не розповзалося під качалкою. Начинка має бути густою, як паста, а не рідким варенням — інакше при нарізанні вона потече з торця, а не залишиться акуратним завитком всередині спіралі.
Морозильна камера перед нарізанням — не примха, а інженерне рішення: холодний рулет ріжеться чисто, теплий — мнеться й тягнеться за ножем, і замість рівних коліщаток ви отримаєте розмазану начинку по всій дошці.
Страва родом з італійської традиції домашнього печива до кави — там, де інжир достиглий і дешевий восени, а сухе печиво не викидають, а перемелюють, щоб загустити начинку. Це не десерт для гостей, а те, що пече бабуся в буденний день, коли інжиру забагато, а хліб учорашній ще є в коробці.
Борошно й масло — основа будь-якого пісочного тіста, і тут масло мусить бути справді м'яким, а не розтопленим: шматочки масла, що швидко вмішуються в борошно, не встигають віддати йому забагато жиру, і тісто лишається розсипчастим, а не щільним. 
Яйце та 
жовток зв'язують усе докупи — жовтка тут більше заради жирності й кольору, ніж заради зв'язування, тому якщо у вас лишився тільки один жовток — не біда, тісто просто буде трохи менш насиченим.
Лимонна 
цедра і 
ваніль — це не смак сам по собі, а те, що прибирає прісний присмак сирого борошна й масла. Беріть цедру з немитого апельсина чи лимона з доброю шкіркою, натирайте тільки жовту частину — біла дає гіркоту, яку потім ніхто не попросить назад.
Розпушувач у кількості «пучка» не зробить тісто пухким, як бісквіт — його завдання тут скромніше: трохи полегшити структуру, щоб рулетики не вийшли кам'яними. Якщо його немає — печиво просто буде щільнішим, це не катастрофа.
Інжир для начинки краще брати стиглий, майже м'який на дотик — тоді він і чиститься легко, і тушкується швидко. Якщо інжиру немає або він не сезон — тут працює той самий принцип, що і в будь-якій фруктовій начинці для печива: беріть густе варення чи повидло з кислинкою, яке тримає форму на ложці, а не стікає з неї.
Мигдальне борошно і подрібнене сухе печиво в начинці роблять одну й ту саму роботу — забирають зайву вологу з інжирного пюре. Дехто думає, що це просто для смаку чи текстури. Ні — без них начинка лишається рідкою, як джем, і при випіканні просто витече крізь шви тіста на лист. Якщо мигдального борошна немає, збільшіть частку меленого печива або додайте трохи звичайного пшеничного — головне, щоб маса тримала форму купкою, а не розтікалась.
Температура в 180 градусів тут — орієнтир із духовки, звідки взятий рецепт, і механізм такий: за цієї температури тісто встигає пропектися й підрум'янитися раніше, ніж начинка всередині встигне закипіти й розірвати шов. Але справжня ознака готовності — не таймер, а колір: печиво має стати золотавим зверху і трохи рум'яним по краях розрізу, де видно спіраль начинки. Якщо у вашій духовці гарячіше знизу чи є конвекція — орієнтуйтесь на цей колір, а не сліпо на двадцять хвилин.
Ще від Nora Vasquez
·