Фото від ШІФокачча з вівсом і помідорами черрі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Борошно
- 200 г Вівсяні пластівці
- Сіль за смаком
- 2 ч. л. Цукор
- 1 упаковка Дріжджі
- Очищені помідори черрі за смаком
- Сіль за смаком
- Вода
- Вершкове масло для змащування деко
- за смаком Рослинна олія для смаження
Кроки
Змішати борошно з вівсом, сіллю, цукром і дріжджами для піци, додати воду і замісити тісто до однорідної щільної кулі.
Накрити тісто і дати йому відпочити 2 години, зробивши кілька неглибоких надрізів на поверхні.
120 хвРозігріти духовку до 180 градусів.
Викласти тісто на змащене олією деко, розкласти зверху помідори черрі та трохи крупної солі.
Випікати 20 хвилин.
20 хв
Фокачча — це хліб, який прощає помилки, якщо ви не поспішаєте. Тут немає начинки, яка маскує сиру середину, немає складної форми, яка розповзається в духовці. Є тісто,
вода, час — і той момент, коли ви або дасте йому відпочити, або отримаєте щільний корж, схожий на галету, а не на хліб.
Вівсянка тут не для моди на «корисне». Вона забирає частину клейковини
борошна, тісто стає менш пружним і більш вологим на дотик — і саме тому фокачча виходить з тією характерною рихлою, трохи вологуватою м'якушкою, а не сухою й гумовою. Якщо вівсянки нема — можна обійтись одним борошном, просто тісто стане пружнішим, і місити його доведеться довше, щоб воно не рвалось.
Головний ворог тут — нетерпіння. Дві години розстоювання — це не забаганка рецепта, а час, за який
дріжджі встигають наповнити тісто бульбашками газу. Скоротите — отримаєте не фокаччу, а щось середнє між хлібом і коржем для піци, тільки гірше за обох.
Борошно і
вівсянка тут працюють у парі не випадково — пропорція приблизно 3 до 2 дає тісто, яке тримає форму, але не стає тугим гумовим м'ячем. Якщо візьмете більше вівсянки, тісто стане вологішим і липкішим, і його важче буде вимісити до однорідності — тоді додайте трохи борошна, по жмені, поки куля не перестане липнути до рук.
Дріжджі для піци — це суміш швидкодіючих дріжджів із цукром і іноді травами.
Цукор у рецепті окремо потрібен не для солодкості, а як їжа для дріжджів: без нього бродіння піде повільніше й нерівномірно. Якщо у вас звичайні сухі дріжджі замість пакетика для піци — беріть приблизно половину чайної ложки на цю кількість борошна, і розчиніть їх у теплій
воді перед замісом, а не сипте сухими в борошно.
Надрізи на поверхні тіста — не декор. Тісто під час бродіння росте нерівномірно, і якщо не дати йому кудись «видихнути» через надрізи, воно може потріскатись самостійно, де заманеться, і вийде нерівна, горбкувата поверхня. Неглибокі надрізи — це контрольований вихід для того тиску, який все одно утвориться.
Духовка на 180 градусів — це температура, за якої тісто встигає пропектись усередині раніше, ніж скоринка обвуглиться зовні. У домашній духовці, особливо маленькій, реальна температура часто «гуляє» на 10-15 градусів від того, що показує шкала, — тому орієнтуйтесь не тільки на годинник, а на колір: скоринка має стати золотисто-рудою, а не блідою і не темно-коричневою. Двадцять хвилин — це нижня межа, перевірте готовність на вигляд.
Помідори черрі зверху — це не просто прикраса, а джерело вологи під час випікання: вони трохи підсихають, пускають сік, і цей сік просочує тісто навколо, не даючи скоринці стати сухою по всій поверхні. Якщо черрі нема — підійдуть звичайні помідори, нарізані часточками, головне — щоб шкірка не пускала багато рідини одразу, інакше тісто під ними стане вологим і не пропечеться.
Крупна
сіль поверх — це інший принцип, ніж сіль у тісті. У тісті сіль працює на смак усієї маси і трохи стримує бродіння дріжджів, тому її кладуть за смаком, але не на око без міри. Крупна сіль зверху — це контраст текстури: вона не розчиняється повністю, і ви відчуваєте хрусткі крупинки на фоні м'якого хліба. Дрібна сіль тут розчиниться і цього ефекту не дасть.
Ще від Kofi Asante
·