Фото від ШІКарнавальні фрителле
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Картопля
- 500 г Борошно
- 20 г Дріжджі
- Сіль щіпка
- 1 од. Яйця
- Ванілін за смаком
- 1 апельсина Апельсинова цедра
- 1 апельсина Апельсиновий сік
- Вода за потреби
- Цукор за потреби
- Рослинна олія для фритюру
Кроки
У чашу міксера покладіть картоплю, просіяне борошно та дріжджі. Додайте яйце, ванілін, сіль, апельсинову цедру й сік. Вимішуйте 7-8 хвилин, поступово підливаючи воду.
8 хвНакрийте тісто й залишіть підійматися, поки об'єм не збільшиться вдвічі.
Налийте в каструлю приблизно 2 літри олії та розігрійте до 170-180 градусів для фритюру.
Змочіть ложку в олії, формуйте невеликі кульки тіста і обсмажте їх у розігрітій олії до золотистого кольору.
Викладіть фрителле на паперовий рушник, щоб прибрати зайву олію, а поки вони ще гарячі, обваляйте їх у цукрі.
Подавайте одразу.
Фрителле — це карнавальне тісто, яке смажать, а не пекуть, і
картопля тут не для смаку, а для механіки: крохмаль утримує вологу всередині кульки, поки зовні вже утворюється кірка. Тому фрителле виходять пухкі й не сухі, хоч тісто просте, майже без жиру й масла.
Головне тут — не рецепт, а дріжджове тісто, яке встигло підійти вдвічі. Якщо воно підніметься на третину й ви злякаєтесь часу — кульки вийдуть щільні, важкі, із тим «тістяним» присмаком всередині, який люди помилково звуть «сирим». Це не сирість — це недоброджене тісто, яке не встигло напрацювати повітряні кишені.
Дехто каже — апельсинову
цедру можна пропустити, аромат однаково зникне у фритюрі. Ні, бо ефірні
олії цедри розкриваються саме при нагріванні, а не тримаються в холодному тісті про запас. У киплячій олії цей запах і піде нагору, тому цедра працює саме тут, а не "про всяк випадок".
Фритюр у квартирі — це широка каструля, а не казан, і це нормально: головне не форма посуду, а те, що олії вистачає з запасом по висоті, щоб кулька плавала, а не чіплялася дном.
Картопля — варена й протерта, і це не данина моді на "вологе тісто", а спосіб довше зберегти пухкість: крохмаль із картоплі тримає
воду краще, ніж чисте борошняне тісто, і фрителле не висихають, поки чекають на стіл. Якщо картоплі немає під рукою — підійде будь-яка варена крохмалиста основа, яку легко перетерти в пюре без грудок, бо грудка в тісті — це потім грудка в готовій кульці.
Дріжджі тут живі, а не хімічний розпушувач, тому їм потрібен час і тепло, а не пара хвилин. 20 грамів на півкіло
борошна — доза відчутна, тісто працює швидко, але підйом вдвічі — це не формальність для галочки, це той момент, коли всередині тіста вже є сітка з повітряних бульбашок, яка потім і дає легкість у готовому фрителле.
Яйце — зв'язка: воно тримає тісто цільним, щоб кулька не розповзлася в
олії на окремі шматки.
Ванілін і апельсиновий
сік із
цедрою — аромат, і сік тут ще й трохи заміняє частину води, тож коли підливаєте воду "за потребою", орієнтуйтесь на тісто, а не на цифру: воно має бути м'яким, трохи липким, але таким, що тримає форму кульки, а не розтікається з ложки.
Температура олії 170–180 градусів — це той діапазон, де кулька одразу схоплюється скоринкою й не встигає напитатися жиром, поки готується всередині. Якщо олія холодніша — тісто довго сидить у ній і вбирає зайвий жир, фрителле виходять важкі й масні. Якщо гарячіша — кірка підгорає раніше, ніж встигає пропектися середина, і всередині лишається той самий недоброджений присмак, тільки тепер уже через температуру, а не через час підйому. Орієнтир без термометра: кинута крихта тіста має спливти й зашипіти одразу, а не лежати на дні.
Олія для фритюру — будь-яка без власного запаху, тобто та, що не перебиває апельсин і ванілін своїм присмаком: звичайна рафінована соняшникова підходить так само добре, як і будь-яка інша нейтральна.
Обвалювати в цукрі треба поки фрителле ще гарячі — це не естетика, а фізика: тепла поверхня трохи волога від пари, і
цукор чіпляється сам, без яєчного білка чи сиропу. Остигнуть — цукор просто обсиплеться, і доведеться вигадувати, як його приклеїти штучно.
Ще від Kofi Asante
·