Фото від ШІФузіллі з броколі та горгондзолою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Фузіллі
- 150 г Горгонзола дольче
- Пармезан за смаком
- 20 г Вершкове масло
- 1 склянка Молоко
- 30 г Волоський горіх
- 1 од. Броколі
- Мускатний горіх за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Довести до кипіння підсолену воду, викласти суцвіття броколі, а через 5 хвилин додати фузіллі.
5 хвУ сковороді розтопити вершкове масло з нарізаною шматочками горгондзолою дольче.
Додати мускатний горіх, молоко і подрібнений волоський горіх.
Посолити сіллю та поперчити чорним перцем.
Відкинути пасту аль денте разом із суцвіттями броколі.
Перекласти все у сковороду, додавши ложку води від варіння пасти та ложку пармезану.
Добре перемішати й обсмажити кілька хвилин.
Подавати, присипавши подрібненим волоським горіхом і пармезаном.
Паста з
броколі та
горгондзолою — це страва для тих, хто думає, що соус без вершків зробити неможливо. Можливо, і навіть простіше, бо вершки тут видає сам сир. Горгондзола дольче (а не пікантна, стара й суха) топиться в
молоці й
маслі і сама стає кремом — без мучної запарки, без збивання, без ризику, що розшарується.
Вийде страва чи ні, вирішується в одній точці: не дайте сиру закипіти бурхливо. Горгондзола — це жир, білок і волога, зв'язані пліснявою й часом. Сильний вогонь розбиває цей баланс: жир відділяється, білок збирається грудками, і замість соусу ви отримуєте олійну воду з грудками сиру. Тому сковороду тримайте на такому вогні, щоб молоко з сиром ледь тремтіло — булькало по краях, не в центрі.
Друга точка — вода від варіння пасти. Дехто думає, що це просто спосіб не дати страві висохнути. Ні: ця вода солона й каламутна від крохмалю, і саме крохмаль не дає соусу розшаруватися остаточно, коли ви знімете сковороду з вогню. Без неї сир охолоне і піде зернистими острівцями по тарілці.
Броколі тут не гарнір і не колір для фото. Його варять у тій самій воді, де потім буде паста, — і це не лінощі, а економія: одна каструля, один посуд, одна втрачена вода замість двох. Суцвіття має зберегти форму й легкий опір під зубом: якщо воно розповзається в кашу, значит, п'ять хвилин випередки — це були ваші п'ять хвилин, а не броколі.
Горгондзола дольче — м'якший і вологіший родич звичної блакитної горгондзоли, тому саме вона дає крем, а не крихту. Якщо у вас тільки горгондзола пікканте (тверда, гостра, із щільними синіми прожилками) — вона теж розплавиться, просто смак вийде різкіший, і
солі додавайте обережніше, бо такий сир сам по собі солоний. Будь-який вологий блакитний сир, що плавиться теплом, а не вимагає запарки, підійде за тим самим принципом.
Молоко й
масло тут не для жирності, а для розведення. Сир сам по собі застигає грудкою, щойно охолоне, — йому потрібне рідке тло, по якому він розійдеться тонким шаром і обійме кожну
фузіллю. Масло додає ще й блиску: без нього соус матиме правильний смак, але виглядатиме тьмяно й матово, як застиглий жир.
Волоський
горіх іде двома партіями — у соус і наостанок, зверху. У соусі він розкривається теплом, віддає масло в загальну суміш. Зверху — лишається горіхом: хрустить і не дає страві бути однорідно м'якою. Якщо горіха немає, будь-який горіх з нейтральним, не солодким смаком — кедровий, мигдаль — зіграє ту саму роль, бо тут важлива не порода, а контраст текстури.
Мускатний горіх — це не для аромату «якось по-італійськи», а тому, що він працює з молочним жиром: трохи гіркуватої теплоти там, де інакше був би просто плаский солодкуватий смак молока. Беріть на кінчику ножа — пересолити мускатом легко, а виправити неможливо.
Фузіллі обрані не випадково: їхні спіралі тримають соус у заглибинах, тоді як гладка паста змусила б соус стекти на дно тарілки. Якщо фузіллі немає — беріть будь-яку пасту з рельєфом чи порожниною: пенне, казаречче, навіть ракушки. Довгу пасту типу спагеті тут краще не брати: соус у неї просто не тримається.
Пармезан додається двічі — всередину для солі й зв'язки, зверху для того, щоб страва пахла сиром ще до того, як ви піднесли вилку до рота. Якщо пармезана немає, беріть будь-який твердий сир тривалого визрівання з вираженою солоністю — грана падано найближчий, і різниця буде непомітна нікому, окрім італійця з принципами.
Ще від Kofi Asante
·