Фото від ШІМіні-піци «Привиди»
Інгредієнти
- Листкове тісто бездріжджове
- 6 од. Сир кисломолочний що тягнеться
- Салямі
- овочева фрітата
- Шинка
- вюрстель
- Томатний соус
- Сіль
- Оливкова олія
Кроки
Листкове тісто проколюємо виделкою по всій поверхні, розрізаємо на шість однакових частин і викладаємо на деко, вистелене пергаментним папером.
Томатний соус змішуємо з оливковою олією та сіллю за смаком.
За допомогою ложки розподіляємо соус по всіх шести піцетках.
Випікаємо за температури 190–200 градусів протягом 12–13 хвилин, доки піцетки не стануть золотистими.
13 хвПоки піцетки випікаються, із сиру, що тягнеться, вирізаємо ножем фігурки у формі привидів.
Коли піцетки майже готові, наповнюємо їх: дві — салямі, одну — овочевою фріттатою, дві — шинкою і одну — сосискою.
На кожну піцетку кладемо фігурку сиру у формі привида, а зі скибочок сосиски формуємо очі.
Випікаємо ще раз доки сир не розплавиться.
Це не піца в класичному розумінні — це листкове 
тісто, яке грає роль хрусткої підкладки під 
соус і начинку, швидкий варіант для дітей чи вечірки, де головне — весело, а не автентично. Основа — готове листкове тісто без дріжджів, тому немає ферментації, яку треба чекати: розгортаєте, проколюєте, і за якихось двадцять хвилин у печі отримуєте результат.
Вийде чи ні — вирішує саме тісто і два моменти випічки. Листкове тісто без проколів здувається бульбашками під вагою соусу й стає нерівним п'єдесталом — проколи виделкою по всій поверхні дають парі шляхи виходу, і шар лишається рівним та хрустким, а не роздутим і м'яким. А момент, коли ви кладете 
сир, важливий не тому що «так написано», а тому що сир у духовці два рази — це сир, що пригорить і стане гумовим раніше, ніж встигне гарно розтягнутися. Тому його кладуть тоді, коли основа вже майже готова: їй лишається дорости до золотого кольору, а сиру — тільки розплавитись.
Дехто скаже — «проколювати тісто не обов'язково, воно й так підніметься рівно». Ні, бо листкове тісто підіймається шарами пари між пластами масла й муки, і без виходу ця пара підкидає тісто бульбашками саме там, де найтонше чи найслабше — і під соусом з вагою начинки воно піднімається нерівномірно, хвилями.
Шість піцеток — це шість маленьких порцій на компанію чи на одну дитячу вечірку, де кожен вибирає свою начинку: не треба ділити одну велику піцу на шматки з різними смаками, кожному дістається своя ціла.
Листкове тісто без дріжджів беріть готове — це той продукт, де домашнє відтворення вимагає техніки шарування маслом, якої на звичайній кухні повторити складно й не варто: тут воно не головний герой, а підкладка, і завдання — щоб вона була хрустка й рівна, а не щоб була авторська.
Соус — звичайний томатний, розведений оливковою 
олією та 
сіллю. Олія тут не для смаку, а для того, щоб соус не висох плямою на тісті під час випічки й краще розтікався тонким шаром ложкою — заміна проста: будь-яка олія без власного запаху впорається, хоч олив'я дає легкий присмак, якого соняшникова не додасть.
Сир, що тягнеться — моцарела чи подібний пресований сир із високим вмістом вологи й невеликою кількістю жиру, саме та властивість, яка дає йому розтягуватись нитками, а не розтікатись плямою. Якщо такого сиру немає, беріть будь-який м'який сир із схожою пластичністю при нагріванні — твердий сичуговий типу пармезану тут не підійде, він плавиться інакше, кришиться й не тягнеться, і фігурка привида просто розвалиться.
Начинки — 
салямі, 
шинка, сосиска, овочева фріттата — це розподіл на дорослий і дитячий смак: салямі й шинка гостріші, фріттата м'якша й без м'яса. Беріть те, що є вдома, принцип тут не в конкретному м'ясному виробі, а в тому, щоб начинка була вже готова до їжі й не потребувала додаткового часу в печі — сира ковбаса чи сире м'ясо тут не встигне приготуватись за ті кілька хвилин, що лишаються на другий етап випічки.
Два заходи в піч — не прибацана ускладненість, а економія: якби клали сир одразу, довелося б скорочувати загальний час випічки, і тісто знизу лишилось би сирим і м'яким, бо йому потрібен час на температурі 190–200 градусів, щоб шари розкрилися і просохли. Ця температура — орієнтир, за якого тісто встигає піднятися шарами й підсушитись до золотистого кольору, перш ніж масло в ньому почне горіти й давати гіркоту; готовність дивіться по кольору, а не по таймеру — 12-13 хвилин це нижня межа, а не команда вимикати духовку.
Очі з сосиски — дрібниця, яка переводить страву з категорії «їжа» в категорію «розвага за столом», і саме ця дрібниця виправдовує всю метушню з вирізанням фігурок. Якщо ножем вирізати привида зі скибки сиру здається складно — не женіться за ідеальним силуетом, діти оцінять і приблизний контур, терпіння тут потрібне більше для рівної лінії проколів у тісті, ніж для мистецтва різьби по сиру.
Ще від Luca Martelli
·