Ньокі по-римськи з манною крупою та пармезаномФото від ШІ

Ньокі по-римськи з манною крупою та пармезаном

Порцій: 4 Приготування 50 хв Паста
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко, горіхи, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Ньокі по-римськи з манною крупою та пармезаном — інгредієнти: Молоко, Манна крупа, Вершкове масло, Яєчний жовток, Пармезан

Кроки

  1. Влийте молоко у велику каструлю і доведіть до кипіння разом із половиною вершкового масла, сіллю та мускатним горіхом.

  2. Всипте манну крупу тонким струменем, швидко розмішуючи ручним вінчиком.

  3. Продовжуйте варити на слабкому вогні, постійно помішуючи, доки маса не досягне кремової консистенції.

  4. Додайте злегка збиті яєчні жовтки.

  5. Додайте пармезан, перемішайте і зніміть з вогню.

  6. Викладіть ще гарячу масу на аркуш паперу для випічки.

  7. Сформуйте циліндричну форму, згорнувши папером у рулон діаметром приблизно 5 см.

  8. Залишіть охолоджуватися приблизно 30 хвилин, після чого наріжте скибочками.

    30 хв
  9. Викладіть ньокі у змащену маслом форму для запікання, трохи накладаючи одну скибочку на іншу.

  10. Заправте розтопленим вершковим маслом, додайте кілька шматочків вершкового масла, пекоріно та листочки шавлії.

  11. Запікайте ньокі за температури 180 градусів близько 20 хвилин, увімкнувши гриль на останні хвилини.

    20 хв
  12. Дістаньте з духовки та подавайте одразу.

Ньокі по-римськи — це не тісто з начинкою, як ви могли подумати, почувши слово "ньокі". Це загущена манна каша, яка застигає так твердо, що її можна різати ножем, як ковбасу. І саме в цьому вся хитрість страви: манна крупа в гарячому молоці віддає крохмаль, крохмаль клейстеризується, і при охолодженні маса твердне до стану, який тримає форму. Не желатин, не яйця тримають циліндр — яйця тут для смаку і кольору. Тримає крохмаль.

Вийде страва чи ні, вирішується на етапі варіння каші, а не в духовці. Якщо манку всипати не струменем, а горою — вона зліпиться в грудки, і ніяке розмішування потім не допоможе: крупинки всередині грудки молока не побачать і крохмаль не розкриють. Струмінь тонкий і віночок швидкий — щоб кожна крупинка потрапила в рідину окремо.

Дехто думає, що це запіканка з манної каші під сиром. Ні — тут принципово інша механіка: спершу зробити щільний циліндр, дати йому стати твердим холодним тілом, а потім нарізати на монети і запекти лише верх. Якщо спробувати запекти кашу одним шаром у формі — вийде рівномірно м'яка маса без контрасту хрусткого верху і м'якого низу, а саме цей контраст тут головне задоволення.

Хто їв справжні ньокі-клецки з картоплі чи рікотти, може здивуватись назві. Але "gnocchi alla romana" — назва за формою нарізаних монет, а не за технологією тіста. Римська economy на той час: манка дешева, молоко й масло — теж, а страва виходить ситна і на столі тримається довше, ніж звичайна каша.

Молоко тут — не просто рідина для варіння, а носій жиру і білка, які потім дадуть кремову текстуру без грудок. Доводити до кипіння разом із маслом і мускатним горіхом — щоб спеції встигли розчинитись у жирі, поки молоко ще рухається від кипіння: холодне молоко мускат просто не розкриє, він ляже плівкою на дно.

Манна крупа — це дрібно змелена тверда пшениця, саме та крупинчастість, яка дає кашу з приємною щільністю, а не слиз. Замінити на звичайне пшеничне борошно не вийде: борошно клейстеризується інакше й дає тягучу масу без структури. Якщо манки немає, шукайте будь-яку крупу з високим вмістом крохмалю і дрібним помолом — кукурудзяна дрібного помолу ближче за консистенцією, хоч смак і колір будуть іншими.

Жовтки додаєте вже після зняття активного вогню чи на найслабшому — щоб вони загусли рівномірно в масі, а не зсілися шматочками, як яєчня. Жовток тут працює на колір і на зв'язування, трохи підсилюючи те, що вже зробив крохмаль.

Пармезан — сіль смаку і легка зернистість, яку дає витриманий твердий сир. Пекоріно нагорі перед запіканням — гостріший, солоніший сир з овечого молока, він і дає той контраст на поверхні, коли верх іде рудими пухирцями, а не просто жовтіє. Якщо пекоріно немає — беріть будь-який твердий сир з вираженим гострим, солоним смаком, здатний при нагріванні швидко підрум'янюватись, а не плавитись у калюжу.

Форма циліндра на папері — не естетика, а техніка: папір дає рівну округлу форму без необхідності лісочки чи форми-труби, і дозволяє затягнути масу щільно, поки вона гаряча й пластична. Охолодження — не «для порядку», а той самий час, за який крохмаль остаточно схоплюється: ріжте скоріше — маса потече, ріжте пізніше — ніяких проблем, тільки й чекайте, доки циліндр стане твердим на дотик по всій довжині, а не тільки ззовні.

Запікання при температурі, коли масло в формі вже активно топиться і починає потріскувати, а не тихо тане, — це той момент, коли верх ньокі підсихає й карамелізується. Гриль наприкінці — короткий контакт із прямим жаром зверху, який за секунди дає рудий хрусткий край сиру, поки низ лишається м'яким. Якщо духовка без гриля — підсуньте форму на верхній рівень ближче до кінця запікання і дивіться на колір сиру, а не на годинник: він має піти з жовтого в рудий, плямами, не рівномірно чорним.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu