Фото від ШІФокачча з виноградом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Висипте борошно у велику миску, зробіть заглиблення, влийте розчинені в теплій воді дріжджі, замішуйте виделкою, додайте оливкову олію і перемішайте.
Вимішуйте тісто руками на робочій поверхні до м'якого стану, який не прилипає.
10 хвСформуйте гладку кульку, покладіть у змащену миску, накрийте плівкою і залиште підходити.
60 хвРозділіть тісто на дві рівні частини, розкачайте першу й викладіть у форму 20х30 см.
Помийте виноград, висушіть його, розподіліть половину ягід по тісту, посипте половиною цукру.
Розкачайте другу частину тіста, накрийте перший шар, защипніть краї, викладіть решту винограду.
Посипте цукром, скропіть оливковою олією, залиште підходити.
60 хвВипікайте при 190 градусах до золотистого й хрусткого верху.
45 хвДістаньте з духовки й охолодіть перед подачею.
Це тосканська schiacciata all'uva — не та легка фокачча з розмарином і сіллю, яку всі уявляють, а солодка, з 
виноградом усередині й зверху. Її роблять раз на рік, коли йде врожай винограду, що не годиться для вина — дрібний, кістковий, терпкуватий. Тому і цукру тут аж 120 грамів: виноград береться не солодкий сам, і тісто мусить це компенсувати.
Вийде це чи не вийде — залежить не від рук, а від терпіння з підйомом тіста. Два підходи по годині — це не забаганка рецепта, а робота 
дріжджів, яким потрібен час на їжу, а не ваш розклад. Поставите тісто в холодну кухню — чекатимете довше, і це нормально, бо дивитись треба на тісто, а не на годинник.
Головний ризик тут не тісто, а виноград: якщо він мокрий, сік піде в тісто й зробить низ сирим, непропеченим. Другий ризик — 
цукор зверху, який при 190° легко переходить з «золотистого» в «гіркий», і момент цей упускається за хвилину-дві необережності.
Дріжджі в теплій 
воді — не просто розчиняєте, а розбуджуєте. Вода гаряча на дотик — вбили дріжджі, холодна — вони сплять і тісто не підніметься. Орієнтир простий: вода тепліша за вашу шкіру, але та, яку приємно тримати руку — як парне молоко, не як чай.
Оливкова 
олія в тісті — не заради смаку оливок, його там не відчути крізь солодкий виноград і цукор. Олія робить тісто еластичнішим, щоб воно розтягувалось, а не рвалось, коли розкочуєте тонкий верхній шар над ягодами. Підійде будь-яка олія без власного різкого запаху — соняшникова теж спрацює, просто не буде того легкого аромату, який усе одно губиться в печі.
Десять хвилин вимішування руками — це не ритуал, а механіка: клейковина в 
борошні вибудовує сітку тільки від механічної дії, і м'яке липке тісто стає гладким і пружним саме тому, що волога розподілилась рівномірно, а не тому, що «час настав». Перевіряйте не хвилинами — тісто не прилипає до рук і до столу, тягнеться, а не рветься.
Виноград — чорний, з кісточками, кисло-солодкий, той, що для вина чи просто столовий, не найсолодший сорт. Головне — він мусить бути сухим: помили, і дайте полежати на рушнику, бо волога ягода пустить сік у тісто ще до печі, і низ не пропечеться, лишиться сирим тестом під шкіркою золотистого верху. Нема чорного винограду — беріть будь-який темний, світлий теж піде, але колір на розрізі буде інший, менш контрастний.
Два підходи тіста — перший формує структуру кульки, другий, уже з начинкою, дає підйом, який не дасть пирогу вийти пласким млинцем. Пропускати другий підйом не можна: тісто без нього спечеться щільним і важким, бо дріжджі не встигнуть наповнити його повітрям удруге, після того як ви його придавили розкочуванням і защипуванням країв.
190 градусів і золотистий хрусткий верх — орієнтир правильний, бо саме при цій температурі цукор на поверхні карамелізується рівномірно, а не горить плямами. Але час — 45 хвилин — це нижня межа: духовки всі різні, і дивіться на колір і на те, як верх став твердуватим на дотик, а не на таймер. Якщо духовка слабка, частіше реальна температура, яку вона дає, нижча за ту, що на циферблаті — тож перші рази краще підглядати частіше, ніж довіряти числу.
Ще від Tomás Ferreira
·