Фото від ШІЛимонний пиріг з лимонами, збитими в тісто
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 150 г Борошно
- 50 г Картопляний крохмаль
- 2 од. Яйця
- 170 г Цукор
- 3 од. Лимон
- 0,5 пакетика Розпушувач
- 80 мл Рослинна олія
- 80 мл Молоко
- Сіль щіпка
- за смаком Цукрова пудра для посипання
Кроки
Лимони помийте й обсушіть. Тонко зріжте з них лише верхній шар шкірки. Очистіть м'якоть від усіх білих плівок, волокон і насінин.
Зібрані шкірки й м'якоть покладіть у чашу блендера та перебийте до однорідної гладкої маси.
У великій мисці збийте яйця з цукром і сіллю за допомогою міксера приблизно 5 хвилин, доки маса не стане світлою і пишною.
5 хвДодайте рослинну олію та молоко, продовжуючи збивати.
Просіяне борошно змішайте з розпушувачем і вмішайте в тісто за допомогою міксера.
Додайте лимонне пюре і добре перемішайте до однорідності.
Вилийте тісто у змащену маслом і присипану борошном форму діаметром 18–20 см та випікайте пиріг при 180 градусах близько 30 хвилин.
30 хвВийміть з духовки, дайте охолонути і присипте цукровою пудрою перед подачею.
Пиріг, де 
лимон не ароматизатор, а повноцінний інгредієнт — цілі плоди, шкірка й м'якоть, йдуть в тісто через блендер. Тому смак не «з лимонним присмаком», а по-справжньому кислий, щільний, трохи гіркуватий від шкірки — і це не помилка, а спосіб, яким тут отримують інтенсивність, а не за допомогою цедри чи соку окремо.
Вирішує тут одне: чи зберете піну з 
яєць і цукру настільки, щоб вона тримала форму. 
Крохмаль у складі (поряд з 
борошном) робить м'якуш легшим, не крейдяним — але він не замінює повітря, яке має дати міксер. Без цієї піни пиріг стане не повітряним коржем, а щільною, вологою від лимонного соку плиткою — їстівною, але не тим пирогом, який тут задуманий.
Другий момент — гіркота. Білі плівки під шкіркою лимона гіркі по-справжньому, і якщо залишити хоч трохи — гіркота розійдеться по всьому тісту, бо воно все перемелене в одну масу, ховатися їй нема де. Тут нема запасного ходу «з’їдять і так» — чистити треба акуратно, саме для цього.
Лимони — тут головний інгредієнт, тому беріть не абиякі. Товста, зморшкувата шкірка — ознака старого чи пересушеного лимона, з неї ефірних олій менше. Шукайте тугі, важкі для свого розміру, з гладкою яскравою шкіркою — в ній концентрат аромату, і саме заради нього шкірку зрізають тонко, без білого шару. Білий шар (цедру по-народному звуть і його, плутаючи) — це гірка прокладка, і чим більше її потрапить у блендер, тим гіркішим стане весь пиріг.
Яйця і 
цукор збиваються не для солодкості — цукор тут розчиняється в яєчних білках і утримує повітря, яке ви туди наб'єте міксером. П'ять хвилин — це нижня межа, орієнтуйтесь на колір і об'єм: маса має побіліти і стати вдвічі-втричі більшою, густою, як на пружний крем. Якщо зупинитесь раніше — піна осяде ще до духовки, і підйому чекати не варто.
Олія і 
молоко вводяться після піни, а не до неї — щоб жир не заважав яйцям набрати повітря спочатку. Олія тут повинна бути без власного запаху — нейтральна соняшникова чи рафінована олія з будь-якого насіння підійде, бо тут вона не смакова складова, а лише волога і м'якість м'якуша. Молоко можна замінити будь-яким іншим молоком, яке у вас є, аби воно не було зовсім пісним — трохи жиру в ньому теж працює на текстуру.
Борошно з 
розпушувачем вмішується вже в готову піну, обережно — тут міксер використовують, щоб не було грудок, але на мінімальній швидкості й недовго: перебите тісто втрачає ту саму повітряність, яку ви щойно накрутили. Крохмаль у рецепті розбавляє клейковину борошна, тому м'якуш виходить не гумовим, а розсипчастим — якщо крохмалю нема, можна спробувати без нього, але текстура стане трохи щільнішою, це не катастрофа.
Форма на 18–20 см невипадкова: з цією кількістю тіста в більшій формі пиріг вийде тонким і сухим, у меншій — не пропечеться всередині, залишиться сирим по центру, поки краї вже підгорять. Готовність перевіряйте не за хвилинами (30 — це орієнтир, не присуд), а шпажкою: вставили в центр, вийняла суху — готово. Якщо тягне вологе тісто — ще постоїть у духовці, і нічого з ним за ці зайві хвилини не станеться.
Цукрова пудра наприкінці — не прикраса для фотографії, а балансир: вона лежить на поверхні, не вмішана, і перший контакт з пирогом — солодкий, а вже потім розкривається кислота зсередини. Якщо пудри немає — звичайний цукор на цю роль не годиться, він не тане на поверхні так швидко і скрипить на зубах; краще або перетерти цукор у кавомолці, або обійтися без присипки взагалі.
Ще від Matteo Brandt
·