Фото від ШІЛінгвіне з мідіями
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 1 кг Мідії
- Петрушка за смаком
- 1 зубчик Часник
- пластівці чилі за смаком
- 10 од. Помідор
- Соняшникова олія для смаження
- Сіль за смаком
Кроки
Почистити мідії, видалити наліт зі стулок, промити щіточкою і видалити біссус
Поставити закипати велику кількість води в каструлі і посолити
У сковороду налити олію, додати часник, дати йому підсмажитися кілька хвилин
Додати помідори черрі, порізані на дрібні шматочки
Прибрати часник і додати мідії, накрити кришкою і залишити до розкриття
Більшість мідій вийняти зі стулок, залишивши кілька цілими для прикраси
Процідити рідину від мідій і перелити в чисту сковороду
Дати рідині випаруватися на сильному вогні
Відварити лінгвіне аль денте і перекласти на сковороду з рідиною від мідій
Дати просмакуватися на сильному вогні пару хвилин
Додати очищені мідії без стулок і добре перемішати
Присмачити подрібненою петрушкою і присипати перцем чилі
Додати мідії в стулках і подати на стіл
Лінгвіне з мідіями — це страва, яку легко зіпсувати жадібністю: передержав 
мідії на вогні — отримав гумові кульки замість ніжного м'яса. Вся робота тут не в тісті, а в рідині, яка виходить зі стулок, коли мідія розкривається. Це і є соус. Більше нічого вигадувати не треба.
Дехто думає, що мідії треба довго тушкувати, щоб "напевно приготувались". Ні — мідія готова в ту секунду, коли стулки розійшлися, і далі вона тільки втрачає вологу й пружність. Накрили сковороду — і дивіться, а не рахуйте хвилини: щойно більшість розкрилась, знімайте з вогню.
Вийде чи ні — залежить від трьох речей: свіжість мідій, терпіння з 
часником (не дати йому почорніти) і те, чи встигнете впіймати момент, коли паста ще трохи твердувата, а рідина вже загусла достатньо, щоб облягати кожну смужку лінгвіне, а не стікати на дно тарілки.
Мідії — головний герой, і тут важлива чесність із самим собою: якщо стулка не закрилась при легкому постукуванні до готування — мідія мертва, в каструлю їй не місце. А якщо після варіння стулка так і не відкрилась — з тих же причин викидайте, не зусиллям відкривайте. Це не забобон, а питання харчового отруєння, і тут краще перестрахуватись.
Часник кладуть у холодну 
олію й нагрівають разом із нею — так він віддає аромат олії поступово, а не обпалюється миттєво й не гіркне. Чому його потім виймають: він своє зробив, залишати шматочки в соусі — це вже на любителя, хтось любить погризти, хтось ні, рецепт каже прибрати, і це розумно, бо підгорілий зубчик псує все враження гіркотою.
Помідори черрі тут не для соусу в класичному розумінні — вони не встигають розвaритися в кашу, а лише лопаються й віддають трохи соку та кислинки, яка врівноважує солонувату глибину мідій. Якщо черрі нема — підійде будь-який стиглий, м'ясистий помідор, порізаний так само дрібно, головне — щоб не був водянистим, інакше рідина вийде ріденькою замість того, щоб загуснути.
Рідина від мідій — найцінніше, що у вас з'явиться за весь процес, тому її проціджують: на дні завжди лишається пісок чи дрібне сміття зі стулок, і якщо цим знехтувати, хрумтітиме на зубах не хліб, а пісок, і це зіпсує все враження швидше, ніж передержані мідії. Випарювання на сильному вогні — не примха, а спосіб сконцентрувати смак: вода йде, 
сіль і аромат залишаються, рідина густіє природним шляхом, без борошна й вершків.
Петрушку й 
чилі додають в кінці, бо обидва втрачають силу від тривалого нагрівання: петрушка темніє і пахне вже не свіжістю, а вареною травою, чилі віддає гіркоту замість пекучості, якщо довго лежить на гарячому. Тому їх кидають майже в останню мить, коли паста вже перемішана з соусом і готова їхати на стіл.
Олія без запаху тут обрана не випадково — соняшникова годиться, тому що вона не сперечається з морським смаком мідій. Якщо хочете замінити — беріть будь-яку рафіновану олію без власного аромату, а от оливкову extra virgin сюди краще не класти: її фруктовість битиметься з морською сіллю мідій, і вийде каша смаків замість чистого дуету.
Ще від Luca Martelli
·