Фото від ШІМігас по-естремадурськи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Болгарський перець
- 150 г Хліб
- 100 г Бекон або гуанчале
- 4 зубчик Часник
- 1 ст. л. Паприка
- 2-3 ст. л. Вода
- Оливкова олія за смаком
Кроки
У сковороді розігріваємо оливкову олію і обсмажуємо часник до золотистого кольору.
Додаємо болгарський перець, порізаний не надто дрібними шматочками, і готуємо близько 10 хвилин.
10 хвВідкладаємо перець, а зубчики часнику дістаємо зі сковороди й зберігаємо.
На тій же сковороді обсмажуємо панчетту кубиками до готовності; внутрішня температура не нижче 70 градусів.
Нарізаємо черствий хліб невеликими шматочками і зволожуємо його кількома ложками солоної води.
Повертаємо часник у сковороду з олією, додаємо паприку і добре перемішуємо.
Викладаємо хліб і смажимо кілька хвилин, щоб він увібрав аромати.
Додаємо панчетту і перець, усе перемішуємо.
Подаємо страву негайно.
Мігас — це спосіб не викидати
хліб, який уже тверде мов дошка. В Естремадурі хліб на столі лежав по кілька днів, бо пекли раз у тиждень-два, і ставити черствий шматок у смітник там вважали майже грішним. Тож хліб замочували, обсмажували з тим, що було в коморі — сало,
перець,
часник — і виходила страва бідняків, яку тепер хтось назве тапас.
Вийде чи не вийде — залежить не від вправності, а від терпіння на останньому кроці. Хліб має встигнути напитись ароматної
олії й
паприки, а не просто обсмажитись зверху. Якщо поспішити — отримаєте підсмажені сухарі з перцем, а не мігас.
Головний ворог тут — пригорілий часник. Він гіркне за секунди, і вся олія після цього пахне гіркотою, яку вже нічим не виправити. Тому часник смажиться першим і на слабкому вогні, і щойно він узяв колір — одразу геть зі сковороди, чекати золотистого кольору «ще трошки» не варто.
Хліб для мігасу — не той, що ви купуєте на сьогодні. Він має бути днів кілька, сухий настільки, що ножем його не різати, а пиляти. Свіжий хліб у цій страві розповзеться у кашу, щойно торкнеться вологи й
олії. Якщо у вас немає черствого — підсушіть свіжий у духовці чи просто на повітрі кілька годин, інакше результат не триматиме форму шматочками, а стане грінковою плямою.
Зволожуємо хліб не просто
водою, а солоною — це і підсолює страву зсередини, і головне: вода тут не для розм'якшення, а для того, щоб хліб під час обсмажування не всмоктав усю олію собі, перетворившись на губку, а встиг і просмажитись, і залишитись м'яким усередині. Баланс — хліб має згинатись у руці, не розсипаючись на крихти і не прилипати до пальців мокрою кашею.
Панчетта чи гуанчале — це сало з м'ясною прожилкою, яке при нагріванні віддає жир і стає основою для смаження всього іншого. Якщо такого немає — беріть будь-яке підкопчене сало з м'ясом або навіть звичайний бекон, головне — щоб воно саме витопило жир, а не лежало сухим шматком. Готовність тут не про хвилини: шматочки мають стати рум'яними зовні, а температура всередині дійти хоча б до 70 градусів — це той рубіж, після якого свинина перестає бути сирою з точки зору безпеки.
Перець болгарський смажиться довше за інші овочі в цій страві не через капризність, а тому що в ньому багато води, і доки ця вода не випарується, перець буде не смаженим, а вареним на олії — млявим і водянистим. Орієнтир готовності — шматочки стають м'якими, трохи обм'яклими по краях, але не втрачають форму.
Паприку додають не на початку і не наприкінці, а саме тоді, коли
часник уже повернувся в теплу олію. Пряність ця випаровує ароматичні масла при нагріванні, і якщо кинути її в холодну олію — запах не розкриється повністю, а якщо в розпечену надовго — підгорить і стане просто гіркою червоною пудрою. Тут потрібні секунди інтенсивного тепла, не більше.
Подавати одразу — це не рекомендація для краси, а питання тієї самої текстури хліба. Мігас, що постояв, остигає нерівномірно: шар, що торкається сковороди, твердне, а той, що зверху, залишається м'яким. За кілька хвилин страва вже не та, яку готували.
Ще від Kofi Asante
·