Фото від ШІНесправжня рибка
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Картоплю відварити, очистити від шкірки і дати охолонути.
Розім'яти картоплю в мисці та додати консервований тунець.
Додати 6 столових ложок майонезу й щіпку солі, добре перемішати.
Варені яйця нарізати скибочками.
Зелені оливки нарізати смужками, а моркву — тоненькими пластинками.
Викласти картопляно-тунцеву масу на тарілку, надавши їй форми риби.
Покрити поверхню рештою майонезу.
Прикрасити рибку скибочками яєць, оливками та морквою.
Подавати несправжню рибку охолодженою.
Це не риба, хоч і прикидається нею. Радянська кухня любила такі ігри — коли дорогого продукту мало, а гостей треба здивувати, роблять форму замість змісту. Риба тут картопляна, а "луска" — з 
яєць, 
моркви й 
оливок. Чесний продукт усередині — банка 
тунця, а зверху театр.
Вийде чи ні — питання не кулінарної техніки, а терпіння рук. Тут нема вогню, нема ризику пересушити чи не довести. Є картопляне пюре, яке треба зліпити в форму риби руками, і або у вас вийде акуратно, або розповзеться. Це як ліпити снігову бабу з мокрого снігу — все залежить від того, чи дасте масі постояти й трохи "сісти", перш ніж формувати.
Дехто каже — це просто салат, яких тисячі, і форма не має значення. Ні, бо саме форма тут і є стравою. Зміст — звичайний олів'є-подібний мікс, його можна їсти ложкою з миски й буде так само смачно. Але подача риби на столі — це сигнал: сьогодні свято, хтось постарався. Заберіть форму — заберете сенс страви.
Головний ризик один: масу зробити занадто рідкою 
майонезом, і тоді риба "попливе" на тарілці, втративши контури ще до подачі гостям.
Картопля тут — не смак, а глина. Її роль суто технічна: дати масі структуру, щоб тунець не розвалювався купкою волокон, а тримав форму. Тому варити картоплю варто до м'якості виделки без опору, але не до стану, коли вона починає розповзатись у воді — зайва волога потім проситиметься назовні крізь майонез, і риба "спливе".
Тунець консервований — тут головний герой за смаком, хоч і статист за обсягом. Беріть у власному соку, не в олії: зайва олія знову ж таки розріджує масу, і тоді доведеться компенсувати густоту додатковою картоплею, а це вже інша пропорція смаку. Якщо тунця нема — підійде будь-яка консервована риба щільної структури, яка не розпадається в кашу при розминанні: сайра, наприклад, хоча запах буде інший і це вже чесно інша страва.
Майонез виконує дві різні роботи, і це важливо розуміти. Шість ложок усередині — це зв'язувач, він тримає картоплю й тунець разом, як вода тримає тісто. Решта — це вже косметика, шар, яким обмазують поверхню, щоб "луска" з яєць та моркви лягла рівно і не висихала на повітрі. Якщо майонез домашній чи густий — зверху можна класти трохи менше, бо він сам тримає форму краще за магазинний рідкий.
Яйця варіть круто — тут не той рецепт, де потрібен текучий жовток. Нарізані скибочками, вони імітують луску чи зябра, залежно від фантазії, і крихкість звареного круто яйця дозволяє різати тонко, не ламаючи.
Морква тут сира, тонко нарізана пластинками — не варена. Її роль чисто декоративна: колір і хрусткість контрасту до м'якої картопляної основи. Якщо морква в холодильнику млява — потримайте її хвилин двадцять у холодній воді, вона трохи поверне пружність, і пластинки будуть різатися рівніше, а не кришитися.
Оливки без кісточок ріжуться смужками, і це єдине місце, де форма шматочка справді імітує щось конкретне — плавник чи око, залежно від того, куди покладете. 
Сіль додавайте в саму масу обережно: тунець у власному соку й так солоний, оливки теж, і легко пересолити страву, яку потім немає чим виправити — хіба додатковою неприкрашеною картоплею, а це вже руйнує пропорцію.
Ще від Luca Martelli
·