Бомболоні з Нутелою

Дріжджі розчиняють у теплій воді — не в окропі й не в холодній воді з-під крана. Дехто каже — чим гарячіше, тим швидше піднімається. Ні, бо при надто високій температурі дріжджові клітини просто гинуть, і тісто не підніметься взагалі, скільки не чекай. Орієнтуйтесь на температуру, яку приємно тримати в долоні — трохи тепліше за тіло.

Масло в тісті — для м'якості структури, воно обволікає нитки клейковини і не дає пончику бути гумовим. Якщо вершкового немає — підійде будь-який жир без різкого власного смаку, здатний при кімнатній температурі лишатися м'яким, а не рідким.

Коньяк тут — не для аромату випивки, а старий трюк: трохи алкоголю в тісті для смаження уповільнює утворення глютену і додатково робить тісто ніжнішим, а ще частково випаровується при контакті з гарячою олією, забираючи зайву вологість з поверхні. Чайна ложка — доза символічна, не бійтесь її.

Формувати кружечки склянкою — варіант цілком робочий, головне різати одним впевненим натиском, а не крутити склянку туди-сюди: крутіння зминає краєчок тіста, і саме в цьому місці пончик підніметься нерівно або взагалі не підніметься.

Готовність олії перевіряйте шматочком тіста, а не секундоміром: кинутий у розігріту олію, він має одразу спливти і довкола нього побігти бульбашки. Якщо олія недогріта — пончик вбере в себе жир і стане масним замість пухкого. Якщо перегріта — зовні згорить, а всередині лишиться сирим тістом.

Наповнювати Нутелою краще вже охололі бомболоні, а не гарячі: гаряче тісто розтопить пасту й вона просто розтече всередині, замість того щоб лишитися густою кулькою в центрі. Цукрову пудру сипте в останню мить перед подачею — на теплій поверхні вона миттю розпливається в липку плівку і втрачає сенс.