Фото від ШІТрія з сиром і перцем
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 100 г борошно дурум
- 100 г Борошно
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Рослинна олія для смаження
- 1 од. лаймова цедра
- Імбир за смаком
- 30 г Пекоріно Романо
- 1 ч. л. Кукурудзяний крохмаль
- 200 мл Молоко
Кроки
З'єднати борошно дурум і борошно, додати оливкову олію та теплу воду, вимішати тісто виделкою, потім руками до однорідності та щільності
Обгорнути тісто харчовою плівкою і поставити в холодильник
30 хвРозкачати тісто скалкою й нарізати на ромбики
Обсмажити невеликими партіями в добре розігрітій рослинній олії до золотистого кольору
Викласти на паперовий рушник, щоб прибрати зайву олію
Розвести кукурудзяний крохмаль невеликою кількістю холодної води
Нагріти молоко разом із тертим імбиром
Додати розведений крохмаль до гарячого молока, знімти з вогню
Ввести пекоріно романо та сіль, збити все блендером до однорідного крему
Подрібнити чорний перець у ступці або прокочуючи скалкою між аркушами паперу для випічки
Викласти сирний крем, трію, присипати перцем і завершити цедрою лайма
Трія — це смажене тісто, яке живе на межі двох текстур: хрусткий бортик і м'яка, трохи тягуча середина. Той самий принцип, що в чебуреках чи у хмизі — тонко розкачане тісто, занурене в гарячу
олію, миттєво "запечатується" зовні, поки всередині волога ще встигає перетворитися на пару і підняти шар. Якщо тісто розкотити товсто — середина лишиться сирою тягучкою, і вся ідея хрумкості пропаде.
Тут головна інтрига не в тісті, а в парі "сир-
перець-
крохмаль" — це по суті соус бешамель, тільки замість
борошна за загущення відповідає кукурудзяний крохмаль, а молочний смак витягує
пекоріно. Вийде чи ні — залежить від одного: чи встигнете ви зняти
молоко з вогню до того, як воно закипить з сиром і піде зерном. Сир, кинутий у киплячу рідину, згортається клаптями — ось звідки той зернистий крем замість гладкого, який усіх дивує і засмучує.
Дехто каже — крохмаль можна класти прямо в молоко, навіщо розводити окремо. Ні, бо суха крупинка крохмалю в гарячій рідині миттєво схоплюється плівкою зовні, а всередині лишається сухою грудкою — і ви отримуєте соус з грудочками, хоч скільки його потім збивайте блендером. Розведений у холодній воді крохмаль рівномірно розходиться по всій масі рідини, тому й загущення виходить гладким.
Страва проста за складом, але вимоглива до уваги в двох точках: температура олії для тіста і температура молока для крему. Пропустите момент в обох місцях — і замість легкої закуски вийде або твердий сухар, або сирна юшка з грудками.
Два
борошна тут не для краси. Дурум — твердий сорт, у ньому багато клейковини й мало
крохмалю, тісто з нього пружне, не рветься при розкачуванні і тримає форму при смаженні — не розповзається в
олії. Чисте борошно м'якого сорту такого не дасть, воно зробить тісто надто еластичним і тягучим, важким розкотити тонко. А чистий дурум без домішки звичайного борошна — тісто вийде занадто жорстким, його важко вимісити руками. Пропорція навпіл — це компроміс між пружністю і піддатливістю. Якщо дурум-борошна немає, беріть просте пшеничне вищого ґатунку, але додайте трохи більше олії в тісто — воно стане слухнянішим при розкачуванні, хоч хрумкість буде трохи іншою.
Оливкова олія в тісті — не для смаку, вона там у малій кількості, щоб тісто не прилипало до рук і скалки, і щоб клейковина менше "тягнулася" при розкочуванні. Будь-яка олія без власного різкого запаху підійде, навіть соняшникова — олія для тіста працює як мастило, а не як приправа.
Відпочинок тіста в холодильник — не примха, а фізика: клейковина, яку ви щойно розтягнули виміщуванням, напружена, як гумка. Якщо почати розкочувати одразу, тісто пружинитиме назад, товщина вийде нерівномірна. Півгодини холоду дають білкам розслабитися, і скалка потім ковзає легко, без опору.
Для смаження беріть олію без запаху й нейтрального смаку — соняшникова, рафінована оливкова, арахісова, будь-яка, яка не перебиває сир і
перець. Головне — щоб вона була справді гаряча, а не "так, тепленька": холодна олія не запечатує тісто миттєво, воно встигає набрати в себе жиру, і замість хрумкого ромбика ви отримаєте жирну ганчірку. Орієнтуйтесь на чуття: кинутий у олію крихітний шматочок тіста має одразу спливти й зашипіти бульбашками — тоді температура правильна.
Пекоріно романо — сир солоний і гострий сам по собі, тому
сіль у крем кладіть обережно, скуштувавши. Якщо пекоріно немає — беріть будь-який твердий витриманий овечий чи коров'ячий сир із вираженим смаком, пармезан теж піде, хоча буде м'якше і менш солоно. Імбір у
молоці — не головна нота, а підкладка: він трохи зігріває смак крему і прибирає приторність молока, тому його кладуть саме в нагріте молоко — так ефірні олії встигають розійтися по рідині, а не лишаються в сухому корені.
Свіжомелений перець і
цедра лайма — це вже фінал, їх кладуть не раніше подачі. Перець, змелений заздалегідь, за годину втрачає половину аромату — ефірні олії вивітрюються. А цедру знімайте тільки з жовтого шару шкірки лайма, без білого — той гіркий і все зіпсує.
Ще від Kofi Asante
·