Фото від ШІПастейш де ната
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 од. Листкове тісто бездріжджове
- Вершкове масло за смаком
- 120 г Цукор
- 60 мл Вода
- 1 од. Лимонна цедра
- 1 од. Палички кориці
- 125 мл Молоко
- 1 од. Яйця
- 2 од. Яєчний жовток
- 15 г Борошно
- 1 ч. л. Кукурудзяний крохмаль
Кроки
Змасти лист листкового тіста розтопленим вершковим маслом і щільно скрути в рулет.
Загорни рулет в пергаментний папір і постав у холодильник на 30 хвилин.
30 хвУ невеликій каструльці з'єднай воду і цукор, додай лимонну цедру та паличку кориці й постав на вогонь.
Вари сироп доки цукор не розчиниться, потім відстав убік.
В іншій каструльці розведи борошно і кукурудзяний крохмаль невеликою кількістю молока.
Поступово додавай решту молока тоненькою цівкою, щоб вийшов гладкий соус без грудочок.
Постав на слабкий вогонь і вари, постійно помішуючи, поки соус не загусне.
Влий увесь сироп із цукром, цедрою та корицею, добре перемішай.
Дістань рулет листкового тіста з холодильника і наріж на 12 однакових шматочків.
Розплющ кожен шматочок долонею, формуючи кружечок діаметром 8-10 см.
Виклади кружечки тіста у форму для мафінів, щільно притискаючи до країв і дна.
Додай яйце і жовтки до вже теплого крему й добре розмішай.
Розподіли крем по всіх кошичках із тіста, залишаючи щонайменше 1 см вільного простору.
Випікай пастейш де ната за температури 220 градусів у режимі конвекції.
18 хв
Пастейш де ната — це португальська суперечка в мініатюрі:
тісто має горіти по краях і хрустіти, а крем усередині — тремтіти, як не до кінця застиглий пудинг, з плямами підпалу зверху, схожими на леопарда. Якщо крем вийшов рівним і гладеньким, як у магазинній запіканці — щось пішло не так, бо саме ці плями й кажуть, що карамелізувався
цукор у заварному кремі, а не просто випарувалась волога.
Дехто каже — це складна кондитерська робота, не для домашньої духовки. Ні, бо весь фокус тут не в майстерності, а в температурі: 220 градусів конвекції — це межа, на якій цукор у кремі встигає піти в карамель раніше, ніж тісто пересохне. Домашня духовка це витримує, якщо вона реально нагрівається до заявленого, а не бреше термостатом — про це нижче скажу чесно.
Вийде страва чи ні — вирішується на двох кроках, і обидва не про рецептуру, а про терпіння. Перший — тісто мусить побути в холоді, інакше
масло потече ще до духовки, і шарів не буде. Другий — крем треба лити теплим, але не гарячим, бо
яйце зварюється миттєво, і тоді замість ніжного тремтливого крему вийде яєчна каша в тістечку.
Листкове
тісто тут готове, куповане — і це нормально, бо справжнє листкове робиться шарами
масла й тіста по черзі, і вдома на це піде пів дня, а результат виграє хіба відсотків на десять. Масло, яким ви його змащуєте перед скручуванням у рулет — не прикраса, а клей: без нього шари тіста просто розійдуться самі по собі, а не підуть красивим спіральним розрізом, яким ви потім формуєте кошички.
Холодильник на півгодини — не забаганка, а фізика масла. Тепле масло в тісті тане раніше часу, витікає крізь шари ще до духовки — і замість хрусткого завитка ви отримаєте просякнуте жиром щось плоске. Холод тримає масло твердим довше, воно встигає долетіти до високої температури разом із тістом і там, у духовці, вибухнути парою — це і є той хрускіт, за який тістечко люблять.
Сироп із цукром,
водою,
цедрою й корицею — не для солодкості самої по собі. Цедра й кориця віддають аромат у гарячу воду, а не в холодну, тому їх варять, а не просто кидають у готовий крем. Якщо цедри немає — підійде будь-яка цитрусова шкірка без білої частини, вона гірчить; за браком кориці обійдетесь і без неї, просто смак стане простіший, не катастрофа.
Борошно й кукурудзяний
крохмаль розводять
молоком окремо й поступово — це проти грудочок, а не примха. Крохмаль миттєво заварюється в гарячому середовищі, і якщо лити гаряче молоко одразу в суху суміш, частина схопиться грудками раніше, ніж встигне розійтися. Тонка цівка й постійне помішування — це той самий принцип, що й у звичайному заварному кремі: даєте крохмалю загущуватись рівномірно по всій масі, а не плямами.
Яйце з
жовтками додають у вже теплий, а не гарячий крем — саме тому, що яєчний білок згортається десь від 65 градусів, а жовток трохи вище. Теплий крем доварює яйце повільно вже в духовці, разом із тістом, і це дає ту саму тремтливу, а не гумову текстуру. Жовтків тут більше, ніж цілих яєць — вони несуть колір і жирність, роблять крем насиченим, а не водянистим.
Форма для маффінів — звичайна домашня, нічого спеціального. 12 шматочків тіста на 10 порцій — це запас, бо один-два кошички завжди рвуться або лопаються по шву, і краще мати з чим замінити, ніж лишитися з дірявим рядом. Сантиметр вільного простору зверху — не естетика, а розрахунок на те, що крем під час випікання трохи підійде й осяде, і якщо налити по вінця, він перетече через край і пригорить на формі замість того, щоб красиво піднятися в тісті.
Ще від Inès Lambert
·