Солона пастьєраФото від ШІ

Солона пастьєра

Порцій: 8 Підготовка 60 хв Приготування 75 хв Випічка
Містить: глютен, молоко, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. Викладіть варене зерно пшениці в каструлю, додайте молоко, сіль і вершкове масло. Готуйте на слабкому вогні, помішуючи, доки молоко не вбереться. Відкладіть.

  2. Змішайте борошно з вершковим маслом і смальцем до розсипчастої крихти. Додайте яйце і жовток, замісіть. Сформуйте кульку, загорніть у плівку.

  3. Залишіть тісто відпочивати в холодильнику.

    30 хв
  4. Наріжте салумі та качокавалло кубиками.

  5. Розімніть рікоту у великій мисці, додайте яйця та охололе зерно пшениці. Перемішайте, додайте сіль і чорний перець. Додайте кубики салумі та качокавалло.

  6. Розкачайте тісто на злегка посипаній борошном поверхні. Вистеліть тістом низьку круглу форму діаметром 26-28 см і зріжте зайве тісто.

  7. Викладіть у центр начинку з рікоти та зерна, рівномірно розподіливши.

  8. З решти тіста сформуйте 7 смужок і покладіть їх навхрест на начинку, утворюючи решітку.

  9. Випікайте солону пастьєру при 170 градусах у духовці щонайменше 70-80 хвилин, переконайтеся, що страва прогрілася до 70 °C.

  10. Вийміть з духовки, дайте охолонути у формі, перш ніж виймати пастьєру.

Пастьєра — страва родом зі свят, і те, що ви робите її солоною, — не дивацтво, а просто повернення до старшого варіанту. Солодка, з рікотою й цукатами, прийшла пізніше, а збіжжя з сиром і яйцем — це ще та селянська економіка: що є в коморі навесні, те й іде в пиріг. Вийде — якщо зрозуміти, що тут два окремих завдання, а не одне: зварити начинку і спекти кошик з тіста, і друге залежить від першого більше, ніж здається.

Головна розвилка — волога. Зерно вбирає молоко, рікота тримає воду сама по собі, а тісто навколо — пісочне, воно боїться будь-якої вологи як вогню. Якщо начинка вийде рідкуватою, низ не пропечеться, а бортики розмокнуть і осядуть. Тому крок із випарюванням молока в зерні — не формальність, а страхування: ви прибираєте зайву воду заздалegacy, поки вона ще в каструлі, а не в духовці, де їй уже нема куди подітися, крім як просочити тісто.

Друга розвилка — тісто не повинно нагрітися в руках. Паста фролла (так називається ця пісочна основа) тримає форму тільки доки масло в ній тверде. Чіпляєте руками, розкачуєте довго — масло плавиться, і замість розсипчастого бортика отримуєте щось гумове. Тому відпочинок у холодильнику — не примха рецепта, а повернення маслу твердості перед тим, як ви знову будете його мучити качалкою.

Решітка зверху — не лише краса. Вона дає пару вихід і показує, коли верх готовий: смужки мають стати рум'яними й трохи твердими на дотик, а не бліді й м'які.

Зерно пшениці тут — не бозна-яка екзотика, а те, що в Кампанії лежало в коморі цілий рік і саме навесні, коли город ще порожній, йшло в пиріг. Варене заздалегідь зерно (в банках воно продається вже готовим) треба ще раз протомити в молоці — це не повторне варіння, а спосіб "одягнути" кожну зернину в молочний смак і заразом випарувати зайву рідину, щоб начинка вийшла густою, а не текучою.

Рікота — основа начинки, і тут головне: вона має бути густою, відцідженою, а не водянистою з пакета. Якщо у вашій рікоті на дні тарілки з'являється калюжка сироватки — відкиньте її на сито хвилин на двадцять, інакше та сама вода піде в тісто знизу. Замінник шукайте за критерієм "м'який, пресований, без зайвої кислинки" — підійде, скажімо, домашній кисломолочний сир, протертий через сито, хоча смак трохи зміниться.

Халумі й качокавалло в начинці — це не забаганка, а баланс: халумі не плавиться і дає тугі кубики, які відчуваються зубом, качокавалло плавиться й тягнеться, зв'язуючи все докупи. Якщо шукаєте заміну — беріть будь-який твердий розсільний сир, що не тече при нагріванні, плюс будь-який напівтвердий, що добре плавиться. Сир нарізайте саме кубиками, а не тремо: тертий розчиниться в масі й зникне, а кубик залишиться відчутним шматочком у розрізі.

Масло і смалець у тісті — це не для смаку пополам, а для текстури: масло дає смак і крихкість, смалець — пластичність, з ним тісто менше тріскає при розкачуванні. Якщо смальцю немає, замініть ту саму вагу маслом, але тісто стане трохіш крихкішим і вимогливішим до рук — розкачуйте швидше.

Дехто вважає, що решітку треба плести акуратно, як кошик, інакше пастьєра "не та". Ні, тому що решітка — це функціональний елемент, а не орнамент: вона тримає форму начинки зверху, не даючи їй розповзтися, і випускає пару. Сім нерівних смужок, покладених навхрест, впораються з цим завданням не гірше за ідеальне плетіво.

Готовність перевіряйте не за годинником, а за кольором: верх і решітка мають стати золотисто-рудими, а не блідими. Температура 70°C в центрі — це орієнтир для тих, у кого є термометр, а якщо його нема — дивіться на те, як начинка перестала тремтіти, коли форму легенько похитати. Охолодження у формі — останній захисний крок: гаряча пастьєра ще м'яка всередині і при вийманні просто розвалиться, а охолола тримає форму й ріжеться рівними шматками.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu