Фото від ШІКлафуті з персиками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 450 г Персик
- 180 мл Молоко
- 3 од. Яйця
- 90 г Цукор
- 80 г Борошно
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 ст. л. Коньяк за бажанням
- 1 щіпка Сіль
- за смаком Цукрова пудра для посипання
Кроки
Миємо персики, очищаємо від шкірки і нарізаємо не надто тонкими скибочками.
У великій мисці з'єднуємо цукор і яйця, збиваємо міксером до отримання кремової світлої маси.
Додаємо ванільний ароматизатор для аромату.
Просіюємо борошно безпосередньо в суміш і акуратно перемішуємо.
Поступово вливаємо молоко та коньяк, обережно перемішуючи ложкою до однорідності.
Змащуємо маслом форму для випічки, посипаємо дно цукром, викладаємо скибочки персиків.
Заливаємо персики молочно-яєчною сумішшю.
Випікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці.
48 хвДаємо трохи охолонути, за бажанням посипаємо цукровою пудрою і подаємо.
Клафуті — це французька бабуся нашого шарлотки, тільки лінивіша: не тісто з фруктами, а фрукти, залиті рідким заварним кремом, який сам загусає в духовці. Тому головне питання тут не "як зробити тісто", а як не перетворити крем на яєчню і не отримати в центрі сире болото.
Дехто вважає, що клафуті мусить бути з вишнею і крапка, бо так робили в Лімузені. Ні — традиція тут не релігія, а звичайна економіка: в серпні у французького селянина під рукою була вишня, а не 
персики. У вас серпень українського ринку — беріть персики, і ніхто з того світу вам слова не скаже.
Результат читається просто: середина піднялась, тремтить, як мирно спляче желе, а не хлюпає рідиною, коли нахиляєте форму. Верх підрум'янений плямами, не суцільною кіркою — бо суцільна рум'яна кірка означає, що низ уже пересох, поки верх доходив.
Яйця з цукром тут не для піни, як у бісквіті, а для структури: збиваючи до світлої кремової маси, ви розчиняєте 
цукор і насичуєте суміш повітрям настільки, щоб 
борошно потім розійшлося без грудок, а не щоб тісто піднялось — воно й не підніметься, це не той жанр.
Борошна тут небагато — 80 г на три яйця і склянку 
молока, це свідомо: клафуті не випічка в класичному сенсі, а щось середнє між омлетом і пудингом. Якщо борошна більше — вийде щільний корж, і весь сенс ніжної тремтливої середини зникає. Просіюєте ви його не для краси, а щоб не ловити потім грудки ложкою по всій масі.
Молоко можна взяти й жирніше, вершки навпіл з молоком дадуть кремовіший смак, але це вже ваш вибір — рецепт і так працює. А от 
коньяк — не про п'янкість, цей градус випарується в духовці, а про гіркувато-деревну нотку, яка персику личить. Нема коньяку — не біда, будь-який міцний алкоголь з власним ароматним характером підійде, хоч ром, аби не горілка без запаху, з неї нічого не витягнеш.
Персики очищайте від шкірки не з педантизму — шкірка під час випікання відстає шматками і плаває в кремі неприємними клаптями. М'якіші персики ріжте товщими скибками, вони однаково розм'якнуть у духовці, а дрібні шматочки розваляться в кашу.
180 градусів тут — температура, при якій яєчно-молочна суміш встигає згорнутися рівномірно по всьому об'єму, перш ніж верх встигне пересохнути. Якщо духовка у вас слабша і тримає менше — не женіться за цифрою на регуляторі, дивіться на форму: середина має перестати хлюпати, коли ви легенько труснете форму, і це важливіше за будь-який таймер. Час, який написаний у рецепті — це нижня межа, не присяга.
Форму маслом і цукром змащують не для солодкості, а щоб край, який контактує з гарячим металом найдовше, карамелізувався, а не прилип. Охолонути перед подачею дайте обов'язково: гаряче клафуті тримає форму гірше желе, яке щойно вийняли з холодильника, і ложкою ви наробите каші замість акуратного шматка. Терпіння тут теж складник смаку — і цього разу в буквальному сенсі.
Ще від Tomás Ferreira
·