Фото від ШІНіжний пиріг з рікотою і грушами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 3 од. Яйця
- 200 г Цукор
- 350 г Рікота
- 300 г Борошно
- 16 г Розпушувач
- 1 од. Лимонна цедра
- 500 г Груша
- Вершкове масло для змащення форми
- Цукрова пудра
Кроки
Змішайте яйця з цукром за допомогою ручного вінчика.
Розм'якшіть рікоту електричним міксером до кремової консистенції, додайте до яєчно-цукрової маси і перемішайте.
Поступово, просіюючи, вводьте борошно, продовжуючи перемішувати.
Додайте розпушувач і лимонну цедру та добре вимішайте тісто.
Додайте нарізані кубиками груші, перемішайте і перекладіть тісто у форму, змащену маслом і присипану борошном.
Прикрасьте поверхню скибочками груші.
Випікайте в розігрітій духовці з конвекцією за 170°C приблизно 60 хвилин (або 180°C 65 хвилин без конвекції). Перевірте готовність зубочисткою.
Посипте цукровою пудрою і подавайте.
Пиріг простий, як вихідний день без гостей: нічого складного, але є одна пастка —
рікота. Це не бісквіт, де тісто тримається на піні з
яєць і повітрі. Тут основа — вологий сир, і все тісто будується так, щоб ця вологість не перетворила пиріг у кашу чи, навпаки, не висушила його до запіканки.
Готовність тут не вгадується по запаху чи кольору — рікота з
грушами дають такий вологий низ, що скоринка зверху вже давно рум'яна, а середина ще сира. Тому зубочистка — не формальність, а єдиний чесний спосіб перевірити. Якщо вона виходить мокрою — тримайте ще, незалежно від того, скільки хвилин минуло за годинником.
Дехто думає, що «ніжний» у назві — це про
цукор чи про те, що пиріг просто м'який на вигляд. Ні. Ніжність тут — від текстури рікоти, яку не збили в пух, а розм'яли до кремовості. Збийте її міксером на повну потужність, як вершки — отримаєте повітря там, де мала бути щільна вологість, і пиріг втратить саме ту структуру, через яку його взагалі варто робити.
Вийде у будь-якій квартирі з духовкою — форма, папір для випічки й терпіння на годину. Складності тут нуль, помилка одна — і вона про те, щоб не поспішати на останньому кроці.
Яйця з цукром тут не для об'єму, а просто для розчинення цукру і зв'язки — вінчиком руками, без фанатизму. Не намагайтесь збити їх у піну: це не бісквіт, де повітря — головний інгредієнт. Тут головний інгредієнт —
рікота, і вона не любить, коли її тягнуть у двох напрямках.
Рікоту беріть ту, що густа й суха на вигляд, без зайвої сироватки на поверхні — якщо вона водяниста, тісто попливе і час випічки виросте непередбачувано. Розм'якшуйте міксером до кремовості, не до піни: мета — однорідність, а не повітря. Якщо рікоти немає, підійде будь-який густий кисломолочний сир без зайвої вологи — критерій той самий, не консистенція сметани.
Борошно вводьте просіяним і поступово — це не для краси, а щоб
розпушувач (16 г на 300 г борошна — доза щедра, бо тісто важке від рікоти і груш) розподілився рівномірно, а не грудкою в одному місці, звідки пиріг потім підніметься нерівно.
Груші — свіжі, стиглі, але не в кашу. М'якість перевіряйте пальцем біля хвостика: та частина твердіє останньою. Якщо груша зелена і тверда, вона не встигне розм'якшитись за годину випічки і залишиться хрумкою там, де мала бути соковитою. Половину груші ріжте кубиками в тісто, половину — скибочками на поверхню: це не лише краса, а й сигнал, скільки вологи ви туди заклали і чому середина пектиме довше за край.
Форму
маслом і борошном змащуйте щедро — тісто густе, липке через сир, і без цього прилипне саме в тому місці, де найважче дістати ціле. Температура і час у рецепті — орієнтир, не закон: конвекція сушить швидше за звичайний режим, тому 170°C там, де без неї було б 180°C і довше. Але остаточне рішення — не термометр духовки, а зубочистка в самому центрі, де рікота й груша тримають вологу найдовше.
Ще від Tomás Ferreira
·