Пенне алла боскайолаФото від ШІ

Пенне алла боскайола

Порцій: 4 Приготування 20 хв Паста
Містить: глютен, молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Пенне алла боскайола — інгредієнти: Макарони, Гриби, Бекон, Томатна паста, Вершки, Цибуля

Кроки

  1. Ставимо на вогонь каструлю з водою для пасти. Печериці очищаємо від землі, протираючи ножем і вологою ганчіркою, потім нарізаємо тонкими скибочками.

  2. На сковороді обсмажуємо нарізану кубиками копчену панчетту з невеликою кількістю оливкової олії.

  3. Додаємо подрібнену цибулю і обсмажуємо кілька хвилин до золотистого кольору, потім додаємо печериці.

    5 хв
  4. Підсолюємо гарячу воду і відварюємо пасту за часом, вказаним на упаковці.

  5. Вливаємо томатну пасату в сковороду, додаємо щіпку солі та чорний перець.

    6 хв
  6. Додаємо вершки і ароматизуємо подрібненою петрушкою. Переконуємося, що панчетта готова до температури 70 °C.

  7. Відціджуємо готову пасту і перекладаємо в сковороду із соусом.

  8. Ретельно перемішуємо всі інгредієнти, щоб соус рівномірно вкрив пасту, і подаємо гарячим.

Боскайола — це «лісовий» соус, хоч гриби тут звичайні печериці з найближчого супермаркету, а не боровики з-під дуба. Назва лишилась від часів, коли до такого соусу клали справжні лісові гриби й дичину, а панчетта була заміною м'яса для тих днів, коли дичини не впіймали. Суть лишилась та сама: копчене м'ясо дає сіль і димок, гриби дають тіло, вершки все це миряцять.

Вийде страва чи ні — вирішується на сковороді, ще до того, як паста потрапить у воду. Якщо панчетту й цибулю притомити до золотого, а не кинути все одразу купою — буде смак. Якщо кинути купою — буде варена підлива з грибами, теж їстівно, але не те.

Головна небезпека тут не в соусі, а в пасті: переварити її легше, ніж здається, а виправити вже не можна. Орієнтир — упаковка, але остання хвилина-дві — на зуб, а не на годинник.

Печериці миють без фанатизму — вони як губка, вберуть воду, потім будуть не смажитись, а тушитись у власному соку. Протерти вологою ганчіркою й ножем зіскребти темне з ніжки — цього достатньо. Нарізати тонко, бо товсті скибки встигнуть пустити сік раніше, ніж підрум'яняться, і ви отримаєте сірі гриби замість золотих.

Панчетту кладуть на сковороду без олії чи з мінімумом — у копченому салі й так досить жиру, щоб саме в ньому підсмажилась цибуля. Якщо панчетти немає, беріть бекон або грудинку холодного копчення: важлива не назва, а дим і сіль, яких пасата сама по собі не дасть. Сирого шпику без копчення братимете — страва зблідне смаком, бо саме дим тут заміняє частину спецій.

Цибулю ріжуть дрібно і кидають до панчетти, коли та вже пустила жир, — так цибуля смажиться в ароматизованому жирі, а не у воді, яку сама виділяє на холодній сковороді. Золотистий колір — це той момент, коли цукор у цибулі почав карамелізуватись; передержите — піде в гіркий рудий, і це вже не виправити цукром чи часом.

Томатна паста тут — не головна дійова особа, а основа, яка зв'язує жир панчетти і сік грибів в єдиний соус. Беріть пасату чи протерті томати, не кетчуп і не концентровану пасту — остання дасть кислу густу масу замість соусу.

Вершки або вершковий сир додають наприкінці й не кип'ятять довго — вершки від довгого кипіння можуть розшаруватись, особливо якщо соус кислуватий від томатів. Якщо вершків немає, підійде будь-який м'який сир, що плавиться без зернистості — маскарпоне, жирна сметана густої консистенції, навіть плавлений сирок у крайньому разі, хоч смак тоді трохи інший.

Пасту відціджують, лишаючи трохи вологи на стінках — не треба трусити до сухого скрипу. Та волога з крохмалем допоможе соусу обійняти кожну пенне, а не лежати калюжкою на дні тарілки.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu