Фото від ШІПенне алла боскайола
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 320 г Макарони
- 250 г Гриби
- 100 г Бекон
- 200 г Томатна паста
- 60 г Вершки або вершковий сир
- 30 г Цибуля
- 1 пучок Петрушка
- Оливкова олія для смаження
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Ставимо на вогонь каструлю з водою для пасти. Печериці очищаємо від землі, протираючи ножем і вологою ганчіркою, потім нарізаємо тонкими скибочками.
На сковороді обсмажуємо нарізану кубиками копчену панчетту з невеликою кількістю оливкової олії.
Додаємо подрібнену цибулю і обсмажуємо кілька хвилин до золотистого кольору, потім додаємо печериці.
5 хвПідсолюємо гарячу воду і відварюємо пасту за часом, вказаним на упаковці.
Вливаємо томатну пасату в сковороду, додаємо щіпку солі та чорний перець.
6 хвДодаємо вершки і ароматизуємо подрібненою петрушкою. Переконуємося, що панчетта готова до температури 70 °C.
Відціджуємо готову пасту і перекладаємо в сковороду із соусом.
Ретельно перемішуємо всі інгредієнти, щоб соус рівномірно вкрив пасту, і подаємо гарячим.
Боскайола — це «лісовий» соус, хоч
гриби тут звичайні печериці з найближчого супермаркету, а не боровики з-під дуба. Назва лишилась від часів, коли до такого соусу клали справжні лісові гриби й дичину, а
панчетта була заміною м'яса для тих днів, коли дичини не впіймали. Суть лишилась та сама: копчене м'ясо дає
сіль і димок, гриби дають тіло,
вершки все це миряцять.
Вийде страва чи ні — вирішується на сковороді, ще до того, як
паста потрапить у воду. Якщо панчетту й
цибулю притомити до золотого, а не кинути все одразу купою — буде смак. Якщо кинути купою — буде варена підлива з грибами, теж їстівно, але не те.
Головна небезпека тут не в соусі, а в пасті: переварити її легше, ніж здається, а виправити вже не можна. Орієнтир — упаковка, але остання хвилина-дві — на зуб, а не на годинник.
Печериці миють без фанатизму — вони як губка, вберуть воду, потім будуть не смажитись, а тушитись у власному соку. Протерти вологою ганчіркою й ножем зіскребти темне з ніжки — цього достатньо. Нарізати тонко, бо товсті скибки встигнуть пустити сік раніше, ніж підрум'яняться, і ви отримаєте сірі гриби замість золотих.
Панчетту кладуть на сковороду без
олії чи з мінімумом — у копченому салі й так досить жиру, щоб саме в ньому підсмажилась
цибуля. Якщо панчетти немає, беріть бекон або грудинку холодного копчення: важлива не назва, а дим і
сіль, яких пасата сама по собі не дасть. Сирого шпику без копчення братимете — страва зблідне смаком, бо саме дим тут заміняє частину спецій.
Цибулю ріжуть дрібно і кидають до панчетти, коли та вже пустила жир, — так цибуля смажиться в ароматизованому жирі, а не у воді, яку сама виділяє на холодній сковороді. Золотистий колір — це той момент, коли цукор у цибулі почав карамелізуватись; передержите — піде в гіркий рудий, і це вже не виправити цукром чи часом.
Томатна
паста тут — не головна дійова особа, а основа, яка зв'язує жир панчетти і сік грибів в єдиний соус. Беріть пасату чи протерті томати, не кетчуп і не концентровану пасту — остання дасть кислу густу масу замість соусу.
Вершки або вершковий сир додають наприкінці й не кип'ятять довго — вершки від довгого кипіння можуть розшаруватись, особливо якщо соус кислуватий від томатів. Якщо вершків немає, підійде будь-який м'який сир, що плавиться без зернистості — маскарпоне, жирна сметана густої консистенції, навіть плавлений сирок у крайньому разі, хоч смак тоді трохи інший.
Пасту відціджують, лишаючи трохи вологи на стінках — не треба трусити до сухого скрипу. Та волога з крохмалем допоможе соусу обійняти кожну
пенне, а не лежати калюжкою на дні тарілки.
Ще від Kofi Asante
·