Фото від ШІПенне з панчеттою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- Вершкове масло
- Рослинна олія
- 3 од. Морква
- 1 од. Цибуля
- 250 г Горошок
- 1 упаковка Бекон
- Бульйонний кубик
- Сіль
- Перець чилі черрі
- 1 упаковка Вершки
- Пармезан
- 170 г Пенне рігате
Кроки
У сковороді розігрійте трохи олії та вершкового масла
Додайте подрібнену цибулю та моркву, перемішайте і тушкуйте
Додайте подрібнену копчену панчетту, добре перемішайте і готуйте до повної готовності
Через 5 хвилин додайте горошок і готуйте на слабкому вогні до м'якості
5 хвКоли горошок звариться, додайте вершки та грана падано, зніміть сковороду з вогню
Відваріть пенне до стану аль денте
Викладіть пенне у форму для запікання і заправте соусом, посипте грана падано і додайте вершкове масло
Запікайте за температури 160 градусів до коричневої кірочки
Подавайте
Це паста, де вся хитрість не в
пенне, а в тому, щоб
морква,
цибуля і
панчетта встигли віддати смак у жир, перш ніж в каструлю потрапить хоч крапля
вершків. Вийде чи ні — вирішується на сковороді, ще до того, як ви поставите воду на пасту.
Масло й
олія разом — не примха. Олія тримає високу температуру, не горить і не чорніє, масло дає смак і той самий горіховий запах, якого з однієї олії не витягнеш. Якщо дати тільки маслу — воно диміє і гіркне раніше, ніж цибуля встигне стати м'якою.
Дехто ріже моркву й цибулю великими шматками, щоб "відчувались" в соусі. Не варто. Чим дрібніше нарізка — тим швидше овочі віддають вологу і цукор у жир, тим раніше з'являється той солодкуватий фон, на якому вже працює панчетта. Великий шматок встигне лише звариться, а смак лишиться всередині нього, а не в соусі.
Запікання наприкінці — це не для того, щоб "довести до готовності". Все вже готове. Духовка потрібна, щоб вершки й сир на поверхні підсохли і взялися коричневою плівкою — тим смаком засмаження, якого вологий соус сам собою не дає.
Цибулю й
моркву кладіть одразу в розігріту суміш
олії й
масла, і не поспішайте. Тут температура — це не "середній вогонь", а той момент, коли цибуля шипить тихо, без бризок і без диму. Якщо вогонь надто сильний, цибуля вхопиться кіркою зовні, а всередині лишиться сирою і гіркою — той самий дефект, через який люди потім кажуть, що цибуля в соусі "не розчинилась". Готовність тут видно оком: цибуля йде з білої в прозору, скляну, морква стає м'якшою на вигляд, трохи тьмяніє.
Панчетта копчена — вона вже солона і вже з димом, тому
сіль додавайте обережно і пізніше, пробуючи. Якщо копченої панчетти немає, беріть будь-яке копчене сало чи бекон з жировою прошарком — механізм той самий: жир топиться, віддає дим і сіль в овочі, а підсмажені шматочки м'яса дають текстуру. Без жиру в нарізці панчетта просто висохне на сковороді, а не засмажиться.
Горошок кладіть не раніше, ніж панчетта дійде до готовності — інакше він переварюється, доки ви чекаєте м'ясо, і втрачає колір та форму, стає сірим. Готовність горошку — не за хвилинами, а на зуб: він має м'яко піддаватись, а не хрустіти і не розповзатись у кашу.
Вершки й сир кладіть, знявши сковороду з вогню. Дехто каже — вершки звертаються лише від кислоти. Ні, вони так само звертаються від довгого кипіння на сильному вогні: білок згортається, і соус розшаровується на масло й сироватку. Зняли з вогню — тепла сковороди вистачить, щоб вершки загусли, а сир розплавився, без ризику зіпсувати текстуру.
Пенне чи фузіллі варіть до стану, коли паста ще трохи пружинить на зуб — аль денте означає, що вона дійде до м'якості вже в духовці, під соусом. Якщо зваритal пасту до м'якого стану одразу, після запікання вона розповзеться.
Грана падано можна замінити будь-яким твердим витриманим сиром з вираженим солоно-горіховим смаком —
пармезан підійде так само, головне, щоб він плавився, а не ставав гумовим шматком на поверхні. Бульйонний
кубик — не для того, щоб замінити сіль, а щоб додати глибини там, де власного бульйону немає; кладіть його обережно, бо він солоний сам по собі, і легко пересолити страву вдруге.
Ще від Kofi Asante
·