Піца з пестоФото від ШІ

Піца з песто

Порцій: 2 Паста
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко, горіхи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Піца з песто — інгредієнти: Борошно, Борошно, Дріжджі, Оливкова олія, Вода, Сіль

Кроки

  1. Розчиняємо дріжджі у воді кімнатної температури.

  2. Змішуємо обидва види борошна і поступово вливаємо воду, замішуючи тісто руками.

  3. Додаємо оливкову олію, а потім сіль, продовжуючи замішувати, доки тісто не стане однорідним.

  4. Перекладаємо тісто в миску, змащену олією, накриваємо харчовою плівкою.

  5. Залишаємо тісто підходити приблизно 2 години під накриттям, подалі від протягів.

    120 хв
  6. Викладаємо підняте тісто на присипану борошном поверхню, ділимо на дві частини і формуємо кульки.

  7. Накриваємо плівкою й залишаємо на 30 хвилин для другого підйому.

    30 хв
  8. Розкочуємо тісто руками у два рівні кружечки й викладаємо в дві змащені олією круглі форми для піци.

  9. Викладаємо на піцу моцарелу, нарізану шматочками, і посипаємо орегано.

  10. Випікаємо в розігрітій до 220 градусів духовці приблизно 15–20 хвилин.

    18 хв
  11. Розподіляємо зверху шар песто, додаємо листочки базиліка і зрошуємо оливковою олією.

Піца з песто — це піца, яка не прикидається класичною неаполітанською, і правильно робить. Тут соус не йде під жар, а лягає зверху вже на гарячу запечену основу з сиром. Бо песто — це не томатний соус, у ньому живе олія й сире листя базиліка, а 220 градусів для них — смерть, а не приготування: олія гіркне, базилік чорніє й стає схожим на сухе сіно. Тому рецепт по суті розбивається на дві окремі задачі: спекти хорошу основу з сиром, а потім охайно покласти на неї холодний живий соус.

Вийде чи ні — залежить майже не від духовки, а від тіста, яке ви самі ростите два з половиною роки... вибачте, дві з половиною години. Тісто з манітобою (це борошно з сильним, пружним клейковиною, таке беруть за довге бродіння) не любить поспіху. Якщо дати йому підійти менше — коржик вийде щільним, як підошва, бо бульбашки газу просто не встигли утворитися й розтягнути структуру.

Друге, від чого залежить результат — скільки вологи в моцарелі. Якщо сир дасть забагато води під час випікання, основа під ним розмокне, і ви отримаєте не піцу, а млинець із сиром. Це вирішується не рецептурою, а вибором сиру в магазині, про що — далі.

Два борошна тут не для краси. Звичайне пшеничне дає тісту тіло, а манітоба — витривалість: у неї більше білка, і клейковина з неї тримає форму довше, не рветься, коли тісто два з половиною години стоїть і росте. Якщо манітоби немає — беріть борошно з позначкою «для хліба» або «сильне», головне — вищий вміст білка, ніж у звичайному кондитерському. Без нього теж спечеться, просто тісто буде менш пружним і трохи швидше осяде.

Дріжджі розчиняють саме у воді кімнатної температури, і це не забаганка. Гаряча вода дріжджі просто вб'є — живий гриб, він боїться окропу так само, як ви. Холодна — приспить їх, і підйом розтягнеться на пів доби. Кімнатна температура — це той діапазон, де дріжджі починають їсти цукри борошна й видихати вуглекислий газ одразу, без зайвого чекання на старт.

Олія в тісті — не для смаку, а для структури: вона обволікає нитки клейковини й не дає їм склеюватися намертво, тому готовий корж виходить м'якшим, а не гумовим. Критерій заміни простий: будь-яка олія без власного смачного характеру, яка не битиметься з песто. Соняшникова рафінована підійде, нерафінована соняшникова — ні, вона перекриє запах базиліка.

Моцарелу для піци краще брати не ту, що залита розсолом у пакеті — вона занадто волога й під час випікання віддасть на основу воду, тісто просяде й стане вологим знизу. Шукайте моцарелу «для піци», трохи підсушену, у брусочку. Якщо іншої немає — нарізану з пакета моцарелу відіжміть паперовим рушником перед тим, як класти на тісто, це рятує ситуацію.

Друге підняття на 30 хвилин багато хто пропускає — мовляв, тісто вже й так піднялося, навіщо ще. Ні, бо після того, як ви розкотили кульки й розтягнули тісто руками, структура газових бульбашок частково зламалася, і тісту потрібен час відновити пружність, інакше корж випечеться тонким і твердим по краях замість пухкого.

220 градусів у духовці — це та температура, при якій волога з поверхні тіста випаровується швидше, ніж встигає просочити структуру зсередини, тому низ не розмокає, а сир зверху встигає розплавитись і трохи підрум'янитися. Готовність дивіться не по хвилинах, а по корочці: краї повинні стати рум'яними, з плямами темнішого кольору, а сир — повністю розтектися, без сирих білих острівців. Якщо духовка слабка й через 20 хвилин краю ще бліді — тримайте далі, орієнтир тут колір, а не таймер.

Песто й базилік лягають тільки на вже готову, гарячу піцу — саме тому це останній крок, а не частина випікання. Жар від самої піци трохи розкриє запах соусу, не вбиваючи його, а оливкова олія зверху — це не прикраса, а той самий принцип, що й в тісті: нейтральна й добра олія доносить аромат базиліка до носа, перш ніж ви відкусите перший шматок.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu