Фото від ШІСвинячі медальйони з м'якою цибулею, печерицями та вершковим соусом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 50 г Бекон нарізаний скибками
- 1 ч. л. Вершкове масло для смаження
- 500 г свиняча вирізка зачищена
- 250 г Гриби нарізані на чверті
- 2 од. Цибуля нарізана кільцями
- 150 мл вершки для збивання
- 100 мл Бульйон
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 жменя Чебрець для подачі
Кроки
Обсмажте бекон на сковороді з невеликою кількістю масла, доки скибки не стануть злегка хрусткими, відкладіть на паперовий рушник.
Наріжте вирізку на стейки завтовшки близько 2 см, сплющіть долонею і обсмажте на сильному вогні по 1 хвилині з кожного боку.
2 хвПриправте сіллю та перцем і смажте на середньому вогні приблизно по 3 хвилини з кожного боку, зніміть на блюдо.
6 хвОбсмажте печериці на сильному вогні кілька хвилин на тій самій сковороді в беконовому жирі.
Зменшіть вогонь і обсмажте цибулю кілька хвилин, поки не стане м'якою.
Додайте овочевий бульйон, вершки, печериці та бекон, приправте сіллю, перцем і чебрецем.
Розподіліть соус по стейках і посипте свіжим чебрецем або петрушкою перед подачею.
Свинячі медальйони під вершковим соусом із
печерицями і
цибулею — страва для буднього вечора, коли хочеться чогось схожого на ресторанне, а часу й досвіду небагато. Головна інтрига тут не в соусі — соус прощає майже все, — а в самому м'ясі: пересушена
вирізка не врятується жодним вершковим соусом, і саме тут більшість і втрачає страву.
Вирізка — м'ясо бідне на жир, а значить, і на запас часу на вашу помилку. У неї немає прошарків, які тримають соковитість, поки ви відволіклися на цибулю. Тому порядок дій тут не випадковий: спершу швидко на сильному вогні — щоб м'ясо схопилося скоринкою і перестало втрачати сік, потім зняти вогонь нижче — щоб довести до готовності зсередини, не висушуючи зовні. Хто смажить одразу на середньому — отримує сіре м'ясо без скоринки й без соку: воно встигає віддати вологу ще до того, як зарум'яниться.
Соус тут не прикраса, а страховка:
вершки з
бульйоном обволікають медальйон і повертають йому вологість, навіть якщо ви трохи передержали м'ясо на пательні. Це чесний прийом, яким користуються всі, хто готує пісне м'ясо швидко — і соромитися цього не варто.
Бекон тут не для смаку сам по собі, а для жиру — саме на ньому потім смажаться
печериці й
цибуля, і це дає соусу глибину, якої
вершки й
бульйон самі по собі не дають. Якщо бекону немає, можна взяти шматок сала чи грудинки — критерій простий: щось із витопним жиром і власним м'ясним смаком, а не нейтральна олія.
Печериці ріжте на чверті, а не дрібніше: дрібно нарізані гриби на сильному вогні швидко втрачають форму і перетворюються на кашу, а ви хочете бачити шматочки в соусі. Обсмажуйте їх саме на сильному вогні й саме в беконовому жирі — волога, яку гриби віддають при нагріві, має встигати випаровуватися, а не варити їх у власному соку. Якщо сковорода вузька й жар не тримається рівномірно — смажте гриби частинами, це довше, але чесніше, ніж тушкована маса замість підсмажених шматків.
Цибулю тут ріжуть кільцями й доводять до м'якості на вже тихшому вогні — це вже не та цибуля, що йде золотою скоринкою на плов, тут задача інша: вона має розм'якнути й розчинитися в соусі, а не хрумтіти. Орієнтир той самий, що й завжди з цибулею, — колір і запах: сирий різкий дух зникає, цибуля стає прозорою й піддатливою.
Вершки беріть для збивання, 30–35% жирності — із нежирних вершків соус або звернеться, або лишиться рідким. Бульйон — овочевий чи курячий, яким розводите вершки до потрібної густини; якщо бульйону немає, підійде звичайна вода з half a cube, хоча смак тоді, чесно кажучи, буде плоскішим.
Чебрець у соусі й чебрець для подачі — це два різних чебреці за роллю: перший встигає віддати ефірні олії вершкам, поки соус збирається на сковороді, другий лишається свіжим і яскравим зверху, для контрасту. Якщо чебрецю немає — петрушка теж чесно впорається з роллю свіжої ноти в кінці, про це й у рецепті сказано прямо.
Медальйони товщиною близько двох сантиметрів — це не примха, а розрахунок: тонший шматок пересохне раніше, ніж встигне зарум'янитися, товщий — залишиться сирим усередині при тому ж часі обсмаження. Долонею сплющувати не для краси, а щоб вирівняти товщину по всьому шматку — інакше один край буде готовий, а інший ще сирий.
Ще від Tomás Herrera
·