Фото від ШІСоус з червоного вина
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 100 г Гриби дрібно нарізані
- 400 мл Вино
- 200 мл телячий бульйон
- 1 ст. л. Вустерський соус
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. Вершкове масло
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 1 ч. л. Кукурудзяний крохмаль для загущення соусу, необов'язково
Кроки
Розтопіть масло в каструлі та обсмажте цибулю, часник і печериці на середньому вогні, доки цибуля не стане м'якою.
Додайте червоне вино, телячий бульйон, вустерширський соус і чебрець.
Дайте соусу покипіти під кришкою 45 хвилин.
Процідіть через сито в іншу каструлю та уваріть до бажаного смаку.
За потреби загустіть соус кукурудзяним крохмалем для густішої та кремовішої консистенції.
Приправте сіллю, перцем і додатковим вустерширським соусом за бажанням.
Соус з червоного
вина — це, по суті, концентрат смаку, який ви самі собі готуєте з того, що лишилось: трохи
грибів, трохи
цибулі, пляшка вина, яку відкрили на вечерю і не допили. Рішення тут одне, і воно не про рецептуру, а про терпіння: вдасться соус чи ні, залежить від того, чи дасте ви рідині спокійно википіти, а не від того, скільки вустерширського туди лити.
Головний момент — уварювання. Спочатку все кипить під кришкою (у квартирі це тарілка зверху на каструлю, і нічого страшного), потім проціджуєте і уварюєте вже відкрито. Відкрито — бо тепер завдання не зберегти аромати, а дати воді піти. Соус не «готовий через 45 хвилин» — він готовий, коли ложка, занурена в нього і піднята, лишає на собі плівку, яка не стікає одразу. Це і є той момент, коли вино з рідини для випивки перетворилось на приправу.
Дехто думає, що алкоголь із соусу повністю википає за кілька хвилин кип'ятіння. Ні — частина лишається завжди, і це нормально: смак вина вам і потрібен, а не градус. Якщо хвилюєтесь саме за градус — варіть довше й на ширшій поверхні, це питання площі випаровування, а не магічного числа хвилин.
Цибуля,
часник і
гриби тут не для смаку самі по собі — вони для основи, на якій тримається
вино. Обсмажуйте на вогні, де
масло не чорніє і не димить: вам потрібно, щоб цибуля розм'якла і пустила солодкавий аромат, а не підгоріла. Якщо цибуля почала брунатніти по краях раніше, ніж стала м'якою всередині — вогонь занадто сильний для вашої плити й цієї каструлі, зменшуйте.
Вино беріть таке, яке ви самі готові випити зі склянки. Правило просте: усе, що не так у смаку вина, залишиться й у
соусі, тільки концентрованіше, бо рідина википає, а недоліки нікуди не дінуться. Дешеве кисле вино дасть кислий соус, хоч скільки цукру чи вустерширського туди не додавайте.
Бульйон — це не вода для розведення, а другий шар смаку. Якщо немає телячого — беріть будь-який м'ясний, навіть курячий, аби не з кубика з одним глутаматом: йому нема що віддати соусу, крім
солі.
Вустерширський соус і
чебрець тут — не головні герої, а ті, хто підкреслює: кислинка та ферментована глибина з одного боку, травʼяна гіркота з другого. Додавайте скромно на старті, а на фінішному кроці можна докинути ще трохи вустерширського, вже дивлячись на смак — це єдине місце в рецепті, де "за бажанням" означає справді за вашим бажанням.
Процідити через сито — крок не косметичний. Він знімає з язика грибну й цибулеву текстуру, лишаючи тільки рідину-носій смаку. Якщо вам подобається фактура овочів у соусі — можна й не проціджувати, просто тоді соус буде інший за жанром, ближче до підливи, і це теж нормально, якщо ви це усвідомлюєте, а не пропустили крок помилково.
Кукурудзяний
крохмаль — це страховка для тих, у кого немає часу довести соус до густини самим уварюванням. Розведіть ложку крохмалю в холодній воді окремо, а тоді вливайте в гарячий соус тонкою цівкою, помішуючи — так він загусне рівномірно, без грудок. Але якщо є час — краще вгустити уварюванням: смак стає концентрованішим, а не просто густішим, крохмаль лише тримає воду, смаку він не додає.
Ще від Lucas Moreau
·