Фото від ШІРизото зі шпеком і радіккіо, вимішане з таледжо
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 350 г рис для різото
- Оливкова олія
- 1 од. Радичо
- 150 г Бекон
- 150 г Таледжіо
- 1 од. Шалот
- 1 л Бульйон
- 1 склянка Вино
- 1 ст. л. Петрушка
- Сіль
- Чорний перець
- Пармезан
Кроки
У сотейнику обсмажити шалот на 2 ст. л. оливкової олії.
Додати вимите, обсушене і нарізане смужками радіккіо, тушкувати кілька хвилин.
Додати шпек, а далі всипати рис і обсмажити до прозорості.
Влити червоне вино і дати йому випаруватися.
Довести ризото до готовності, поступово доливаючи овочевий бульйон.
Присмачити сіллю і чорним перцем до смаку.
Знявши з вогню, вимішати ризото з таледжо і петрушкою до однорідності.
Подавати, посипавши пармезаном.
Ризото — страва про терпіння, а не про рецептуру. Беріть рис із крохмалистим, щільним зерном — балдо чи карнаролі, — бо саме цей крохмаль, повільно виходячи назовні, зробить соус, а не рисову кашу. Якщо візьмете звичайний довгий рис для гарніру — отримаєте суп із крупою, і ніяка
петрушка це не виправить.
Тут
радіккіо дає гіркоту,
шпек —
сіль і жир, а
таледжо наприкінці — вершковість, яку не можна отримати варінням, лише вимішуванням поза вогнем. Три смаки тягнуть у різні боки, і робота кухаря — не дати жодному перетягнути.
Вийде чи не вийде — залежить не від списку продуктів, а від того, чи даєте рису час віддавати крохмаль маленькими порціями
бульйону, не заливаючи все одразу. Заливаєте одразу — зерно звариться ззовні, лишиться твердим усередині, і жодне вимішування це вже не врятує.
Рис тут — не гарнір, а головний інструмент. Балдо і карнаролі мають товсте зерно з високим вмістом крохмалю саме у зовнішньому шарі. Коли ви обсмажуєте рис у маслі перед тим, як лити
вино і
бульйон, — це не про смак, а про механіку: жир обволікає зерно, і крохмаль виходить повільніше, рівномірніше, не злипаючись грудками. Дехто каже — можна взяти будь-який круглий рис. Ні, бо в звичайного рундрукору крохмалю менше й він вимивається одразу, тож соус не зав'яжеться, а зерно розвариться раніше, ніж віддасть достатньо крохмалю.
Шалот смажте на малому вогні, доки він стане м'яким і прозорим, а не рудим — тут не потрібна карамелізація, бо гіркий присмак підгорілої цибулі зіпсує делікатний баланс з
радіккіо. Радіккіо дає гіркоту навмисно, і її не треба глушити цукром чи довгим тушкуванням — кілька хвилин, щоб листя підупало й пустило сік, і досить.
Шпек — це не бекон у звичному розумінні, а солений і підкопчений свинячий бік без варіння. Якщо такого нема, беріть панчетту або хоча б якісний бекон із цільним шматком жиру, а не тонкі стрічки на сковороду — жир тут має встигнути розтопитися й просочити рис, а не згоріти.
Вино наливайте після того, як рис стане прозорим по краях — це ознака, що крохмаль почав розкриватися, і спирт вина зараз розчинить ту плівку жиру й крохмалю, яка і стане основою соусу. Дайте вину повністю википіти, інакше кислота й спиртовий дух лишаться в готовій страві гострим присмаком.
Бульйон доливайте поступово, ківшиком, а не одним заливанням — рис повинен весь час бути вкритий рідиною трохи-трохи, щоб кожна порція встигала ввібратися й віддати крохмаль, перш ніж прийде наступна. Готовність перевіряйте на зуб: зерно має бути м'яким зовні й ледь пружним усередині — так звана "аль денте" тут не про макарони, а про структуру, яку легко відчути, спробувавши.
Таледжо додавайте, знявши сотейник з вогню — цей сир тане швидко й при прямому нагріванні розпливається в
олію, а не в кремову текстуру. Якщо таледжо немає, беріть будь-який м'який сир із вираженим смаком і здатністю плавитися рівномірно — горгонзола дольче підійде ближче за смаком, моцарела — за текстурою, але не за смаком.
Пармезан насипте вже в тарілці — він тут для солоної гострої нотки наприкінці, а не для в'язкості, цю роботу вже зробив таледжо.
Ще від Liam Murphy
·