Фото від ШІШпинат на сковороді
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 800 г Шпинат
- 4 ст. л. Оливкова олія
- 1 зубчик Часник
- Чорний перець за смаком
- Мускатний горіх за смаком
- Сіль за смаком
- Пармезан за смаком
Кроки
Промийте свіжий шпинат під холодною проточною водою, видаляючи рештки землі.
Влийте оливкову олію на велику сковороду і обсмажте в ній часник.
Додавайте шпинат невеликими порціями, даючи йому повільно підв'янути.
Додайте сіль, чорний перець та мускатний горіх, готуйте на сильному вогні.
Додайте пармезан і дайте йому розтопитися, перемішуючи.
Подавайте гарячим, за потреби коригуючи сіль та прянощі.
Шпинат — страва, яка обманює своїм об'ємом. Ви купуєте, здається, гору листя на цілу сковороду, а готова страва вміщається в одну тарілку. Нічого страшного тут нема, просто листя на дев'яносто з гаком відсотків складається з води, і вся робота на сковороді — ця вода нікуди не поділася, вона просто вийшла з клітин і випарувалась або стекла.
Дехто боїться готувати шпинат великими порціями — мовляв, «не влізе». Влізе, бо за хвилину-дві нижній шар вже впаде вдвічі в об'ємі й звільнить місце для наступної жмені. Якщо кинути все одразу холодною гіркою — верх так і залишиться сирим, поки низ уже перетушкується. Тому й кладуть частинами: даєте першій порції осісти, тоді додаєте ще.
Вийде чи ні — питання одного моменту: коли додавати 
сіль. Сіль витягує воду швидко й сильно, тож якщо посолити зарано й густо — шпинат пустить сік, як на компот, і замість злегка підв'ялого листя у вас буде баюра зеленої рідини, в якій усе вариться, а не смажиться. Тому сіль — ближче до кінця, коли основна робота з об'ємом уже зроблена.
Свіжий шпинат мийте уважно — не тому, що «так заведено», а тому, що листя росте низько, і земля чи пісок затримуються саме в заглибинах біля жилок. Один невимитий пісочок на зубах — і все враження зіпсоване, хоч би як ідеально ви все інше зробили.
Олія оливкова тут не з пафосу, а тому, що її смак у цій страві саме той смак і є — шпинат сам по собі доволі нейтральний, трав'янистий, і йому потрібен партнер з характером. Якщо олії такої немає — беріть будь-яку олію без власного вираженого запаху і додайте в кінці трохи вершкового масла, воно дасть ту ж оксамитовість. На соняшниковій без нічого вийде їстівно, але прісно, як трава й по смаку буде.
Часник кладіть у холодну ще олію і грійте разом з нею — тоді він віддасть аромат олії поступово, а не спалахне гіркотою за секунди на вже розжареній поверхні. Підгорілий часник — це не «пікантна гіркинка», це дефект, і запах горілого часнику ви потім відчуєте в кожній ложці страви.
Вогонь на цьому етапі має бути такий, щоб олія ліниво побулькувала біля часнику, не стріляла бризками. А коли шпинат уже в сковороді — вогонь, навпаки, збільшуйте: тут потрібно, щоб вода, яка виходить з листя, активно википала, а не накопичувалась — тоді шпинат тушкується у власному соку коротко й не перетворюється на варене баговиння. Якщо плита слабка і сильного вогню толком нема — просто не накривайте нічим, дайте парі вільно йти, це важливіше за цифру на конфорці.
Мускатний 
горіх тут не для екзотики — він традиційно йде зі шпинатом і вершковими соусами тому, що його легка гіркувата нотка врівноважує трав'яну прісність листя, це давно перевірена комбінація, а не мода. Тертий свіжий горіх відчувається яскравіше за готовий порошок з банки, який вивітрюється за кілька місяців, але якщо є тільки порошок — кладіть, просто трохи щедріше.
Пармезан додавайте в кінці й на теплій вже, не кип'яченій поверхні — інакше сир або розповзеться волокнами, або схопиться грудкою замість рівномірно розтопитись. Якщо пармезану немає — підійде будь-який твердий витриманий сир із солоним, трохи горіховим смаком, скажімо грана падано чи навіть старий сир типу голландського. Готовність самого шпинату визначайте на око: листя має обм'якнути й стати темно-зеленим, глянцевим, зменшитись в об'ємі в кілька разів — але не перетворитись на однорідну кашу, нитки черешків і форма листків ще мають вгадуватися.
Ще від Elena Rossetti
·