Фото від ШІСпагеті з помідорами датторіні та аргентинськими креветками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 1 зубчик Часник
- 3 од. Анчоуси
- 300 г Креветки
- 1/2 склянка Просекко
- 200 г Помідор
- 1 ст. л. Оливки таджаське
- Петрушка за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Чорний перець за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
На сковороді розігріти оливкову олію, обсмажити подрібнені часник і петрушку.
Додати анчоуси, дати їм розтопитися, викласти креветки і переконатися, що вони прогріті до готовності.
Влити просекко і дати йому повністю випаруватися.
Обсмажити суміш, додати помідори датторіні і готувати. Готовність: у найтовщому місці 63 °C.
Додати оливки таджаске, посолити за смаком і додати чорний перець.
Зварити спагеті до стану аль денте, відцідити і заправити соусом, посипавши петрушкою.
Спагеті з 
креветками — страва, яку легко зіпсувати поспіхом, і це вся її таємниця. Тут усе вирішується не рецептурою, а черговістю: що раніше кидаєш у сковороду, те встигає віддати смак, а що пізніше — зберігає текстуру. 
Анчоуси йдуть першими, бо їм треба розтопитися в 
олії і зникнути — ви їх не побачите на тарілці, але без них соус буде пласким, як розмова ні про що. Креветки йдуть зразу за ними, і тут головний ворог — не вогонь, а час: аргентинські креветки готуються за хвилину-дві, і кожна зайва секунда забирає соковитість назавжди.
Просекко тут не для градуса, а для кислоти й пари — воно має випаруватися повністю, інакше соус лишиться рідким і спирт відчуватиметься на язиці різко, нетактовно. Дайте йому піти з сковороди так само, як воно прийшло — без залишку.
Головна перевірка готовності — не годинник, а паста. Аль денте означає «на зубок», тобто серединка спагеті ще трохи пружинить, коли ви її кусаєте. Якщо чекати, поки стане м'яко наскрізь, — паста доваритися все одно встигне вже в сковороді, коли ви її заправляєте соусом, і тоді вона стане кашею. Тому відцідити треба на хвилину раніше, ніж здається правильним.
Помідори датторіні — маленькі, довгасті, солодкі. Їх кладуть не для соку, а для м'якоті з концентрованим смаком: вони швидко розм'якшуються і дають соусу тіло без довгого тушкування. Якщо таких не знайдете — беріть черрі, вони схожі за розміром і солодкістю, головне, щоб помідори були стиглі, а не ті зимові, що пахнуть картоном. Великий м'ясистий помідор тут не підійде: йому треба довше часу, щоб розвалитися, а креветки довго чекати не можуть.
Анчоуси — не риба в класичному розумінні страви, а сольова й умамі-основа соусу. Дехто каже — риба в пасті з морепродуктами зайва, вийде «риба на рибу». Ні, бо анчоуси тануть в олії й розчиняються, лишаючи тільки глибину смаку, без запаху риби як такого. Якщо анчоусів немає — витягайте краплю рибного соусу чи навіть пасту з анчоусів у тюбику, суть та сама: 
сіль, що працює на фоні.
Оливки таджаске — дрібні, чорні, з легкою гіркуватістю. Вони йдуть в кінці, щоб не розваритися і не віддати соусу зайву гіркоту. Якщо немає саме таджаске — беріть будь-які маслинисті чорні оливки без кісточок, головне без консервної кислинки, яка перебиває смак соусу.
Креветки аргентинські цінують за солодкуватий смак і щільне м'ясо, яке не перетворюється на гуму навіть при легкому перепіку. Але правило одне для будь-яких креветок: вони готові, коли стали рівномірно рожевими й трохи згорнулися в дугу — не кільце, а саме дугу. Кільце — це вже ознака, що ви передержали.
Часник і 
петрушка на початку — не прикраса, а основа аромату: часник у холодній олії розігрівається поступово і віддає запах без гіркоти, яку дає підгорілий часник у вже гарячій олії. Тому олію розігрівають не до диму, а до того стану, коли шматочок часнику в ній починає тихо шипіти й пахнути — ось тоді додавайте решту.
Сіль кладіть ближче до кінця, вже з огляду на анчоуси й оливки — обидва компоненти солоні самі по собі, і легко пересолити, якщо квапитесь. Спробуйте соус ложкою перед тим, як солити, — це займе секунду, а виправити пересолене вже не вийде ніяк.
Ще від Inès Lambert
·