Фото від ШІКотлетки зі шпинату й тофу
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Шпинат
- 300 г Тофу
- Борошно
- Панірувальні сухарі
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Імбир свіжонатертий, за смаком
- 1 щіпка Харчова сода
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Промиваємо шпинат і відварюємо його в підсоленій воді до м'якості.
10 хвВідкидаємо шпинат на друшляк і віджимаємо виделкою, щоб прибрати зайву воду.
Дрібно нарізаємо шпинат ножем або подрібнюємо блендером.
Зливаємо з тофу зайву воду, подрібнюємо його, з'єднуємо зі шпинатом і перемішуємо.
Приправляємо сіллю, чорним перцем та імбиром за смаком.
Додаємо панірувальні сухарі, щоб маса стала зручною для формування.
Формуємо котлетки невеликого розміру.
Обвалюємо котлетки в борошні і викладаємо на деко з пергаментом.
Збризкуємо оливковою олією і запікаємо за 180 градусів у режимі конвекції.
23 хвПодаємо котлетки теплими й ароматними.
Категорія каже «meat», а в каструлі ні грама м'яса —
шпинат і
тофу. Не зважайте на ярлик, так буває, коли база рецептів не вміє казати «овочеве». Суть страви проста: це спосіб зробити котлету без м'яса і без яйця, яка не розповзеться на сковороді чи в духовці. А тримається вона не на зв'язуючому білку, а на тому, що ви правильно прибрали воду — і зі шпинату, і з тофу.
Вся інтрига тут не у смаку, а у вологості. Шпинат на дев'яносто відсотків вода, тофу теж її тримає багато. Якщо не віджати обидва — на виході не котлетка, а компрес, який розтікається по деку. Тому виделка й друшляк у кроці 2 — не формальність, а той самий момент, що вирішує, вийде страва чи ні.
Дехто скаже — без яйця котлета не тримається. Ні, бо яйце тут не потрібне:
панірувальні сухарі всередині масси вбирають залишкову вологу й дають текстуру, за яку хапається борошняна обсипка зовні. Два шари — один в'яже, другий запечатує, — і котлетка тримає форму в духовці без жодного зв'язуючого білка.
Шпинат — беріть свіжий, не з пачки заморожений, якщо є вибір: заморожений дасть ще більше води, і друшляк доведеться тримати довше. Варите до м'якості — орієнтир той самий, що для будь-якої зелені: листя втрачає пружність і лягає, а не стирчить. Хвилини — то нижня межа, свіжий шпинат може зм'якнути й швидше, дивіться на листя, а не на годинник.
Тофу — твердий (firm), а не шовковий. Шовковий тофу — це, по суті, загущене соєве молоко, воно потече й не триматиме форму взагалі. Твердий тофу має структуру, яку можна подрібнити вилкою чи ножем так, щоб вона трималась купи. Якщо тофу у вас немає — підійде будь-який щільний пресований соєвий продукт без сильного власного смаку, він тут виконує роль «тіла» котлети, а не смаку.
Імбир свіжонатертий — не порошок. Порошок дає плоский присмак, а свіжий корінь дає гостроту й аромат, який розкривається від тепла духовки. Якщо імбиру немає — обійдіться без нього, страва не розвалиться й не стане пласкою, просто буде трохи іншою, без тієї весняної гостроти.
Сода — пощипка на всю масу, і це не для пухкості, як у тісті: тут вона допомагає нейтралізувати легку кислотність шпинату й зробити смак чистішим, без тієї трав'яної гіркоти, яку інколи дає зелень після варіння. Не переборщіть — забагато соди дасть милкий присмак, і це вже не виправити.
Борошно й
сухарі — тут різні ролі, не плутайте порядок. Сухарі йдуть у масу, бо вбирають вологу й роблять фарш ліпким настільки, щоб тримати форму руками. Борошно — це вже зовнішня обсипка, вона на деку швидко схоплюється від тепла і не дає котлетці прилипнути до пергаменту чи розповзтися по краях. Якщо немає панірувальних сухарів — підійде будь-який сухий дрібний наповнювач без сильного смаку: сухий хліб, перетертий у крихту, манка в крайньому разі.
Духовка на 180 з конвекцією — це та температура, при якій волога з поверхні котлетки випаровується швидше, ніж усередині встигає підгоріти борошняна обсипка. Конвекція тут важлива не для швидкості, а для рівномірності: гаряче повітря обходить котлетку з усіх боків, і скоринка твердне рівно, а не тільки знизу, як було б на сковороді. Готовність дивіться по скоринці — вона має стати сухою та трохи золотавою, двадцять три хвилини — це нижня межа, і все залежить від того, наскільки щільно ви сформували котлетки й наскільки добре віджали воду на самому початку.
Ще від Kofi Asante
·