Фото від ШІФокачіні з начинкою на сковороді
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Борошно
- 15 г Розпушувач
- 240 мл Вода
- 40 г Молоко
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Томатна паста за смаком
- 100 г Проволоне
- 100 г Моцарела
Кроки
У великій мисці з'єднуємо борошно та розпушувач для солоної випічки, додаємо оливкову олію та сіль.
Вливаємо молоко і поступово теплу воду, енергійно вимішуємо руками до однорідного тіста.
Перекладаємо тісто на притрушену борошном поверхню і вимішуємо ще кілька хвилин.
Розкачуємо качалкою до товщини приблизно 2-3 мм.
За допомогою форми для вирізання діаметром 8-10 см вирізаємо парну кількість кружків тіста.
Половину кружків начиняємо томатною пасатою та шматочками провола і моцарели.
Накриваємо кожен кружечок з начинкою другим кружком тіста і щільно защипуємо краї, потім притискаємо зубцями виделки.
На сковороду наливаємо оливкову олію, розподіляємо по поверхні.
Розігріваємо сковороду.
Смажимо фокачіні по 3-4 хвилини з кожного боку, перевертаючи один раз.
4 хв
Фокачіні — це така домашня відповідь на питання «а якщо немає духовки, здатної дати піцерійний жар?». Тісто без дріжджів, на 
розпушувачі, тому ви не чекаєте на підйом — ви чекаєте тільки на те, щоб руки встигли защипнути краї, поки сковорода гріється. Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а в тому, наскільки щільно ви стулили два кружки тіста докупи.
Головна небезпека тут не підгоріла скоринка, а начинка, що втекла. Сир плавиться швидше, ніж тісто пропікається, і якщо шов слабкий — 
моцарела знайде щілину і опиниться на сковороді замість усередині. Тому защіпування пальцями — це не оздоблення, а герметизація, а зубці виделки по краю — другий контур захисту, той самий, що на вареники чи чебуреки.
Дехто каже: без дріжджів і витримки тісто вийде «гумовим». Ні — бо тут і не потрібна клейковина, яка тягнеться й повітриться, нам потрібна лише еластичність, щоб тісто розкачувалось тонко і трималося шва. Розпушувач дає легкість за рахунок вуглекислого газу просто в процесі смаження, а не довгого бродіння — це швидкий хліб, а не повільний.
На п'ять їдців цієї кількості вистачить з запасом — по дві-три штуки на людину, якщо це основна страва з салатом, і це вже ситно: тісто й сир важкі самі по собі.
Борошно беріть звичайне пшеничне — тут не той рецепт, де грають на білку і силі клейковини, як у хлібі. Розпушувач для солоної випічки — не сода, не розрихлювач для бісквіта: у нього інша кислотна складова, розрахована на те, щоб не давати присмаку металу в несолодкому тісті. Якщо під рукою лише звичайний розпушувач для десертів — він спрацює, але присмак може виказати себе, особливо якщо переборщити з кількістю.
Вода тепла, а не гаряча — тепла вода пришвидшує розчинення розпушувача й дає тісту піддатливість одразу, без довгого вимішування до втоми. Гаряча ж ризикує активувати розпушувач заздалегідь, у мисці, а не на сковороді, де він і повинен спрацювати. 
Молоко тут не заради смаку молока — воно м'якшить тісто, не даючи йому бути сухим картоном після смаження в сухому теплі сковороди.
Олія в тісто — за смаком, і це доречно: трохи жиру робить тісто піддатливим до розкачування і не дає йому прилипати до рук так, як прилипає пісне тісто на одній воді. Будь-яка олія без власного яскравого запаху підійде, олія оливкова тут радше данина італійському духу страви, ніж технічна необхідність.
Провола і моцарела — не випадковий дует. Моцарела дає тягучість і вологу, провола — щільність і характер, не дає начинці перетворитися на суцільну білу калюжу. Якщо такого сиру немає — беріть будь-який твердіючий сир, що плавиться, не розтікаючись в олію: сулугуні, наприклад, поводиться схоже. Томатна 
паста чи пасата — тонкий шар, а не ложка з гіркою: забагато вологи в начинці — і шов розмокне зсередини раніше, ніж тісто пропечеться ззовні.
Товщина розкочування 2-3 мм — не примха. Тонше — тісто порветься під вагою начинки або прогорить, поки сир розтопиться; товще — середина лишиться сирою, бо жар іде тільки від сковороди, знизу, а не звідусіль, як у духовці. Діаметр форми 8-10 см — це розмір, при якому шов встигає стулитися по всьому колу, а начинки вистачає, щоб відчути її, а не шукати.
Готовність на сковороді — це не хронометраж, а колір і запах: скоринка переходить із блідої в рум'яну, і якщо притиснути фокачіні лопаткою — вона пружинить, а не хлюпає тестом. Час у кроці — орієнтир знизу, перевертайте й дивіться самі, бо товщина сковороди і реальний жар плити у кожного свої.
Ще від Inès Lambert
·