Фото від ШІПомідори, фаршировані булгуром
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 8 од. Помідор
- 7 ст. л. Булгур
- 1 зубчик Часник
- Базилік кілька листків
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- пластівці чилі за смаком
Кроки
Замочуємо булгур у гарячій воді в окремій мисці щонайменше на 30-40 хвилин.
40 хвМиємо помідори, обсушуємо, зрізаємо верхівку-кришечку і відкладаємо її. Чайною ложкою вичищаємо м'якоть з середини. Викладаємо порожні помідори догори дном на тарілку.
Зливаємо зайву рідину з вийнятої м'якоті помідорів і перекладаємо в чашу блендера зі щіпкою солі, листками базиліку, перцем чилі та оливковою олією. Пробиваємо до однорідності.
Додаємо замочений булгур до суміші з помідорів і базиліку та перемішуємо.
Застеляємо деко пергаментним папером і викладаємо на нього порожні помідори. Солимо їх зсередини і наповнюємо начинкою.
Накриваємо кожен помідор його кришечкою, скроплюємо зверху оливковою олією та запікаємо при 220 градусах приблизно 1 годину.
60 хв
Ось страва, яка на перший погляд виглядає як урочистий ресторанний виверт, а насправді — спосіб врятувати 
помідори, які вже не годяться для салату. Коли томат трохи переспів, у нього м'якуша більше, ніж треба, і соку більше, ніж хочеться в салаті — така консистенція якраз годиться, щоб із неї зробити соус для начинки, а порожню оболонку перетворити на посудину.
Головне тут не температура духовки і не час, а те, скільки 
булгур встиг набрати вологи до того, як потрапив у гарячу піч. Якщо замочити його на 15 хвилин замість сорока — крупа всередині помідора довариться за рахунок соку самого помідора, витягне з нього всю вологу, і ви отримаєте суху начинку в розквашеній оболонці. Це найчастіша причина, чому фаршировані помідори розчаровують: не бракує смаку, бракує балансу вологи.
Дехто вважає, що начинку з булгуром треба варити окремо до готовності, а потім уже класти в помідор — мовляв, так надійніше. Ні, бо тоді крупа вбере весь сік з миски для замочування, а не той, що видає сам помідор під час запікання, і смак начинки стане окремим від смаку овоча, а не одним цілим із ним. Тут крупа мусить доходити в соку того самого помідора, в якому сидить, — це і є весь фокус.
Вийде страва, яку можна подати і теплою, і при кімнатній температурі — вона не з тих, що вимагають, щоб їх їли негайно, прямо з печі.
Беріть помідори середнього розміру, достатньо щільні, щоб стояти самостійно і не продавлюватися під вагою начинки, і з рівним дном — інакше вони лежатимуть на боці на деку, і сік потече повз, а не всередину. Сорт не принциповий, головне — щоб шкірка була ціла, без тріщин: тріщина під час запікання розійдеться і випустить весь сік назовні, і ви отримаєте не фаршировану страву, а калюжу на пергаменті.
Булгур можна замінити на будь-яку дрібну крупу, яка вбирає рідину і не потребує довгого варіння — кускус, наприклад, підійде за тим самим принципом: головне, щоб вона встигла розм'якнути за годину в духовці, спираючись на сік помідора і той час замочування, що ви їй дали заздалегідь.
Часник і перець 
чилі тут — не для гостроти самі по собі, а щоб м'якуш помідора, який і так досить нейтральний на смак, не загубився серед оливкової 
олії і 
базиліка. Можна покласти половину зубчика, можна цілий — орієнтуйтеся на те, наскільки гостре любите, рецепт тут не категоричний.
Олія — будь-яка без власного яскравого запаху чи смаку, яка не перебиває базилік і томат. Оливкова традиційна тут не через магію середземномор'я, а тому, що в цій кухні вона просто завжди була під рукою й дешевша за інші — історія проста, не шукайте в ній сенсів глибших за економіку регіону.
Сіль кладіть у два прийоми — одна щіпка в самий м'якуш під час блендерування, друга — всередину порожньої оболонки перед тим, як закладати начинку. Це не забаганка, а страховка від недосолу: порожній помідор сам по собі прісний, і якщо посолити лише начинку, оболонка залишиться на смак як вода.
220 градусів у звичайній духовці — це той режим, за якого шкірка помідора встигає підв'ялитися й трохи зморщитися зверху, не перетворюючись на кашу знизу раніше, ніж начинка дійде. Орієнтуйтесь не на годинник, а на вигляд: шкірка має стати трохи зморшкуватою і потемнілою, кришечка — присохнути до країв. Якщо духовка слабша за заявлену температуру — а це буває частіше, ніж здається, — додайте ще чверть години і довіряйте очам, а не циферблату.
Ще від Elena Rossetti
·