Фото від ШІКотлетки з тунця і картоплі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 г Картопля
- 380 г Тунець
- 1 од. Яйця
- 50 г Пармезан
- 40 г Панірувальні сухарі
- 20 г Каперси
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія для обсмажування
- Оливкова олія для запікання
Кроки
Відварити картоплю у трохи підсоленій воді.
30 хвОчистити ще теплу картоплю від шкірки і перетерти в пюре картоплемялкою або вилкою.
Перекласти пюре у велику миску і додати тунець в олії.
Посолити та поперчити за смаком, додати яйце, каперси і пармезан.
Додати трохи панірувальних сухарів для щільнішої консистенції.
Усе добре перемішати, накрити миску харчовою плівкою і залишити в холодильнику.
30 хвБрати потроху тіста і формувати руками кульки вагою приблизно по 30 г кожна.
Обваляти кульки в панірувальних сухарях, надаючи їм сферичної форми.
Розігріти сковороду з великою кількістю олії і обсмажити котлетки, час від часу перевертаючи для рівномірного золотистого кольору.
Для легшого варіанту викласти котлетки на противень з папером для випічки, додати оливкову олію і запекти в розігрітій до 180 градусів духовці.
15 хвПодавати котлетки із соусом та овочевим гарніром.
Ці котлетки — не про
тунця, а про
картоплю. Вона тут не гарнір, а клей і м'якуш одночасно: крохмаль із теплої картоплі тримає форму кульки без зайвого
яйця й
сухарів, а риба дає смак і білок. Задача рецепта проста — зробити так, щоб котлетка не розвалилася на сковороді і не стала гумовою в духовці.
Вийде це чи ні, вирішується ще на етапі пюре. Картоплю треба чистити й розминати теплою, не остиглою — холодний крохмаль твердне і погано зв'язується, пюре вийде грудкувате, і котлетка тріскатиме по шву. Дехто думає, що це просто звичка кухарів — мовляв, гаряче зручніше чистити. Ні, справа в температурі: тепла картопля ще пластична, крохмальні зерна легко деформуються і зчіплюються між собою, холодна — вже ні.
Друга точка ризику — волога. Тунець в
олії, яйце, пюре — все це рідке й м'яке, тому півгодини в холодильнику під плівкою не для смаку, а щоб маса охолола і трохи "сіла": жир застигає, білок яйця густіє, і кульки тримають форму в руках, а не розмазуються по долоні.
Смажити чи запікати — це не питання смаку, а питання корочки. На сковороді олія створює рівномірну хрустку шкірку відразу, бо температура контакту висока й стала. У духовці при 180° шкірка тонша і суха, бо тепло йде повільніше і з усіх сторін одразу — котлетка більше підсушується, ніж підсмажується. Обидва варіанти робочі, просто дають різну текстуру.
Картопля бере варену, а не сиру і не пюре з пакета — тому що тільки щойно зварена і ще гаряча картопля має правильний баланс вологи й крохмалю. Перетерта вилкою чи картопельом'ялкою, а не блендером: блендер руйнує клітини картоплі занадто сильно, крохмаль переходить у клейстер, і пюре стає тягучим, як клей для шпалер — котлетка потім гумова.
Тунець в
олії, а не у власному соку — олія тут не зайвий жир, а частина зв'язки. Вона обгортає крихти риби й картопляний крохмаль, не дає масі розсипатися. Якщо під рукою тунець у соку, можна додати трохи оливкової олії при замішуванні, щоб компенсувати.
Яйце — друга зв'язка, але головна її робота не в сирому тісті, а при нагріванні: білок згортається і "зшиває" котлетку зсередини. Без яйця кулька трималася б тільки на крохмалі й охолодженому жирі, і на сковороді, де температура різка, швидше тріснула б.
Пармезан додає
солі й глутамату — того самого смаку "м'ясистості", що підсилює рибу, а не перебиває її. Будь-який твердий сир з вираженим смаком підійде замінити, важливо лише не класти багато м'якого сиру — він плавиться і робить масу рідшою, а не щільнішою.
Каперси — це єдина кисла і різка нотка в усій масі, яка інакше вийшла б однорідно м'якою і трохи нудною. Їх не ріжуть дрібно спеціально — нехай трапляються цілими, щоб відчувалися в котлетці окремо, а не розчинялися в загальному смаку.
Панірувальні сухарі в самому тісті — це не головний зв'язувальний елемент, а регулятор щільності: якщо маса після охолодження все ще липне до рук і розповзається, трохи сухарів заберуть зайву вологу. Друге обвалювання сухарями ззовні — вже зовсім інша робота, воно дає ту саму суху поверхню, яка в контакті з гарячою олією швидко твердне в корочку і не пускає олію всередину.
Ще від Kofi Asante
·