Фото від ШІПаста з горілкою
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 50 мл Горілка
- 400 г консервовані очищені помідори
- 1 ст. л. Томатна паста
- 150 мл вершки для збивання
- 25 г Пармезан
- 400 г Макарони
- 1 ч. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 15 г Пармезан
- 0.5 жменя Петрушка дрібно нарізана
Кроки
Обсмажте цибулю на сковороді з олією на середньому вогні до м'якості.
Збільшіть вогонь, додайте горілку і дайте їй википіти на сильному вогні приблизно півхвилини.
1 хвРозімніть очищені помідори та розмішайте з томатною пастою, додайте до сковороди і зменшіть вогонь.
Дайте потомитися, поки помідори трохи не википлять і не стануть кремовими.
Зваріть пасту в підсоленій воді до ідеальної м'якості.
Додайте вершки до соусу, добре перемішайте і доведіть до кипіння.
Приправте сіллю, перцем і свіжонатертим пармезаном та перемішайте пасту з соусом.
Подавайте на тарілках, посипавши дрібно натертим пармезаном і нарізаною петрушкою.
Паста з
горілкою — це, по суті, болоньєзе-спрощенка для тих, хто не хоче варити соус три години. Назва лякає декого: мовляв, навіщо алкоголь у їжу дітям. Не навіщо — а як. Горілка тут не для смаку й не для градуса, а як розчинник: томатна паста й
цибуля мають ароматичні сполуки, які у воді не розкриваються, а у спирті — будь ласка. Випарували спирт за півхвилини на сильному вогні — залишився тільки аромат, діти можуть їсти спокійно.
Вийде страва чи ні — залежить не від горілки, а від того, що ви зробите з помідорами після неї. Томатно-вершковий соус — штука примхлива: недотримаєте на вогні — буде рідко й кисло, перетримаєте —
вершки можуть відшаруватись, і замість оксамиту отримаєте сироватку з крупинками. Орієнтир один: соус повинен стати густішим і зміняти колір з яскраво-червоного на приглушений рожево-рудий — ось тоді кремовість від помідорів справжня, а не намальована вершками.
Дехто думає, що вершки — це і є соус, а помідори — просто для кольору. Ні. Якщо не випарувати зайву вологу з помідорів заздалегідь, вершки просто розведуть водянистий соус, і паста плаватиме в рожевій рідині замість того, щоб бути обліпленою соусом. Тому крок із томлінням — не формальність, а весь сенс страви.
На чотирьох це розраховано щедро, без добавки вистачить.
Цибуля тут не головна дійова особа, а фундамент: обсмажена до м'якості на середньому вогні, вона віддає солодкість і прибирає різкість, яка потім псувала б делікатний вершково-томатний смак. Головне — не дати їй підгоріти, бо гіркота з підгорілої цибулі нікуди з соусу вже не дінеться, скільки
вершків не додавай.
Горілку беріть найпростішу, без ароматизаторів — тут не дегустація, а технічний інструмент. Коньяк чи біла граппа теж підійдуть за тим самим принципом: міцний нейтральний спирт, який швидко википає. Пива чи вина сюди не треба — зовсім інша кислотність і смак, вони зламають баланс.
Помідори — свіжі, очищені від шкірки, або консервовані в власному соку, якщо сезон не той. Томатна
паста підсилює концентрацію смаку там, де свіжим помідорам не вистачає сили, особливо взимку, коли й "свіжі" помідори на смак як вода з червоним забарвленням.
Вершки для соусу — ті, що з високим вмістом жиру, не питні 10%: при нагріванні вони не згортаються, а саме це і рятує соус від розшарування. Якщо під рукою тільки легкі вершки — додавайте їх обережно, невеликими порціями, і не кип'ятіть довго, інакше розвалиться структура.
Пармезан можна замінити будь-яким твердим витриманим сиром із власним солоним характером — грана падано, старий гауда. М'який сир типу моцарели тут не спрацює: він не дає тієї солоно-горіхової гостроти, яка врівноважує жирність вершків.
Пасту варіть у воді настільки солоній, щоб на смак нагадувала легке морське — це не забаганка, а єдиний спосіб, щоб сама паста мала смак, а не була просто носієм соусу. Воду з-під пасти не виливайте одразу — трохи крохмалистої рідини рятує ситуацію, якщо соус вийшов густішим, ніж треба.
Ще від Hana Novak
·