Фото від ШІРизото з кабачками та томою П'ємонтезе
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г рис для різото
- 1 л Бульйон
- 200 г Томіно П'ємонтезе
- 1 од. Цибуля
- 3 од. Кабачок
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Вершкове масло за смаком
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Чебрець за смаком
- Петрушка за смаком
- Пармезан за смаком
- 1 склянка біле вино
Кроки
У сковороді обсмажте цибулю на оливковій олії.
Додайте кабачок і потушкуйте разом із цибулею.
Всипте рис, обсмажте його кілька хвилин, а потім влийте біле вино і дайте йому випаруватися.
Поступово додавайте овочевий бульйон, підливаючи його у міру вбирання рідини, поки ризото не буде готове.
Додайте сіль, чорний перець, чебрець і петрушку.
Знявши з вогню, домішайте тому П'ємонтезе, нарізану кубиками, та вершкове масло.
Подавайте, присипавши граною падано.
Ризото — це страва про рис, який вчать поводитись не як гарнір, а як соус. Балдо чи карнаролі — сорти з твердим круглим зерном і високим вмістом крохмалю саме на поверхні зернини. Усередині зерно лишається трохи твердим, а зовні крохмаль переходить у
бульйон і сам себе загущує. Тому ризото не варять і зливають, як гречку — його годують рідиною потроху, і воно само робить собі підливу.
Дехто думає, що головне — постійно мішати ложкою, інакше «не вийде». Ні, мішати треба не заради ритуалу, а щоб крохмаль зі стертих боків зернин рівномірно розходився в рідині й не підгорав до дна каструлі. Якщо у вас широка каструля з товстим дном замість казана — це навіть краще, бо тепло розходиться рівніше, ніж у вузькій і глибокій.
Головна ознака готовності тут не час, а зуб: зерно має трохи опиратися, не бути піском і не бути кашею. Двадцять п'ять хвилин у рецепті — орієнтир знизу, а не команда виключити плиту за таймером. Бульйон теж має бути гарячим, коли ви його підливаєте — холодний зупиняє варіння і зерно вбирає рідину нерівномірно, виходять тверді цятки всередині м'якого рису.
Вийде ризото чи ні, вирішується не на тарілці, а в тому, чи встигли ви почути, коли рідини стає мало, і чи не поспішили долити зразу весь бульйон одним ковшем.
Цибуля і
кабачок тут — не
овочевий додаток, а основа смаку, яку закладають до
рису навмисно. Цибуля на
олії пускає сік і солодкавий аромат, кабачок додає вологу і легку свіжість, яка не дає страві вийти суто крохмалистою й важкою. Ріжте кабачок дрібно, щоб він встиг стати м'яким і майже розчинитися, поки варитиметься рис, — великі шматки лишаться хрусткими сторонніми гостями в тарілці.
Рис обсмажують у жирі перед тим, як лити
вино, не для краси, а щоб кожна зернина покрилась тонкою плівкою олії. Це затримує занадто швидке вбирання рідини і дає крохмалю виходити повільно й керовано. Вино після цього випаровують повністю — не для аромату вина самого собою, а щоб спирт пішов, а кислотність лишилась і підкреслила смак сиру в кінці. Якщо вина немає, підійде будь-яка кисла рідина без зайвого цукру — трохи білого оцту, розведеного водою, зробить схожу роботу, хоч і грубіше.
Бульйон — це вода, яка вже встигла з кимось потоваришувати. Овочевий бульйон з моркви, селери, цибулі дає фон, на якому рис не здається порожнім. Підливайте його частинами і чекайте, поки попередня порція майже вбереться, перш ніж лити наступну — так крохмаль встигає зв'язатися з рідиною, а не просто плавати в ній.
Тома П'ємонтезе — м'який коров'ячий сир, який тане швидко і додає кремовості без зайвої гостроти. Якщо такого сиру нема під рукою, шукайте будь-який м'який сир із негострим смаком, що плавиться, а не крошиться, — молодий качотта чи навіть м'яка моцарела підійдуть ближче, ніж щось витримане. Грана падано зверху — це вже про
сіль і горіховий відтінок, другий голос, а не повторення томи.
Вершкове
масло додають уже знявши каструлю з вогню — це називається mantecatura, і тут справа не в традиції заради традиції, а в температурі. На вогні масло розшаровується на жир і сироватку, і ризото стає масним замість оксамитового. Без вогню масло емульгується з крохмалем і соком овочів, і виходить той самий густий, трохи текучий соус, через який ризото взагалі варто готувати.
Чебрець і
петрушку кладіть у кінці, бо від довгого варіння свіжа зелень втрачає запах і лишає тільки гіркуватий присмак сухого листя.
На чотирьох людей цього вистачить як на основну страву з легким салатом збоку, а не як на перед кимось — ризото їдять одразу, поки воно текуче, бо охолоне — і крохмаль схопиться, рис стане липким грудком, який уже ніяка грана падано не врятує.
Ще від Liam Murphy
·