Фото від ШІПиріг з артишоками і баклажанами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Листкове тісто бездріжджове
- 2 од. Баклажан
- 4 од. Артишок
- 250 г Рікота
- 3 од. Яйця
- 50 г Пармезан
- Рослинна олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Очистити артишоки, нарізати часточками та відварити у підсоленій воді.
Баклажани нарізати скибочками завтовшки сантиметр, викласти на деко, застелене пергаментом, приправити олією, сіллю й чорним перцем та запекти до золотистого кольору.
Розкласти листкове тісто разом із папером на невисокому деко, наколоти виделкою.
У блендері з'єднати артишоки, баклажани, рікоту, пармезан, яйця, сіль і чорний перець та збити до однорідної кремової маси.
Викласти отриману масу на тісто й добре розрівняти.
Випікати в розігрітій духовці за температури 180 градусів протягом 40 хвилин.
40 хвПодавати теплим.
Це не зовсім пиріг у класичному розумінні — радше запіканка-крем на листковій підкладці. Начинка тут не лежить шматками, а збита в однорідну масу, тож і структура виходить не шарувата, а щільна, як у хорошого терина. 
Тісто — просто посудина, яка тримає форму і дає хрусткий контраст знизу.
Вирішальних моментів два: 
баклажани й 
артишоки мають бути як слід запечені-зварені до м'якості, інакше блендер їх не доб'є до крему, і крем лишиться зернистим. І друге — тісто не повинно розмокнути знизу, поки крем печеться і віддає вологу. Якщо ці дві речі врахувати, страва збирається сама собою, без драми.
Порція на двох — це натяк на те, що пиріг не про банкетний стіл, а про вечерю удвох, коли хочеться щось тепле й ситне, але без м'яса. З'їдається швидко, бо крем ситний через 
яйця і сир, а не через об'єм.
Артишоки тут не для екзотики, а для кислинки й трав'янистого присмаку, який урівноважує жирність 
рікоти й 
пармезану. Якщо свіжих артишоків нема або чистити їх лінь (а це дійсно морока — половина овоча йде у відходи), беріть консервовані в розсолі, тільки зливайте рідину добре й обсушіть: зайва волога в крем не потрібна, бо від неї пиріг знизу розмокне.
Баклажани запікають до золотистого кольору не заради краси, а щоб випарувати вологу і прибрати гіркуватість, яка в сирому баклажані завжди присутня. Дехто каже — баклажани треба обов'язково солити й залишати на годину перед готуванням, щоб гіркоту витягнути. Ні, бо сучасні сорти майже без неї, а тут ви однаково запікаєте овоч насухо при високій температурі, і та крапля гіркоти, що лишилась, випаровується разом з водою.
Рікота дає крему кремову, а не яєчну текстуру — вона м'якша за звичайний сир і легко збивається в блендері без грудок. Якщо рікоти нема, підійде будь-який м'який некислий сир без вираженого смаку — наприклад, кисломолочний сир, протертий через сито. Пармезан тут не для плавлення, а для солоної глибини й легкої горіхової нотки; заміна — будь-який твердий витриманий сир, який добре труситься в дрібну стружку.
Яйця — це єдине, що тримає крем разом після випікання. Без них маса лишиться пастою навіть гарячою. Три яйця на такий об'єм овочів і сиру — достатньо, щоб крем схопився, але не перетворився на щільний омлет.
Тісто наколюють виделкою не для декору, а щоб пара, яка утворюється під шаром крему під час випікання, виходила проколами, а не піднімала тісто бульбашками. Листкове тісто без дріжджів піднімається виключно за рахунок шарів масла, які при нагріванні розпирає пара, — і якщо цій парі нема куди йти знизу, вона підніме весь пиріг нерівномірно.
180 градусів і орієнтовно сорок хвилин — це не магічна цифра, а той режим, за якого крем встигає дійти до готовності (перестає тремтіти по центру, якщо легенько труснути деко) раніше, ніж тісто згорить зверху. Готовність перевіряйте по центру пирога: краї завжди схоплюються швидше.
Ще від Inès Lambert
·