Фото від ШІПармеджана з артишоків
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 8 од. Артишок
- 1 зубчик Часник
- 1 пучок Петрушка
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 200 г Моцарела
- 250 г Бешамель
- Пармезан за смаком, за бажанням
Кроки
Почистіть артишоки: зріжте кінчик стебла, видаліть колючі кінчики та жорсткі зовнішні листки. Розріжте кожен навпіл, потім на часточки, видаливши внутрішню "бороду". Одразу складіть у воду з лимоном.
У сковороді розігрійте оливкову олію, обсмажте часник до золотистого кольору, додайте обсушені артишоки.
Обсмажуйте на сильному вогні, посоліть, приправте чорним перцем і додайте нарізану петрушку.
Влийте бульйон або гарячу воду й готуйте, поступово підливаючи ще бульйон, поки артишоки не стануть м'якими.
Викладіть тонкий шар бешамелі на дно форми для запікання.
Сформуйте перший шар із третини артишоків, викладіть нарізану скибками моцарелу, потім ще шар бешамелі.
Повторіть для 2 шарів, завершивши щедрішим шаром бешамелі зверху.
Запікайте пармеджану у духовці до рум'яної скоринки.
12 хв
Пармеджана — це коли беш одну ідею (баклажани з Парми) і переносять на будь-який овоч, який тримає форму й не розпадається у соусі. З
артишоками вона чесніша за оригінал: вони самі по собі ніжні, і
бешамель їх не ламає, а обіймає.
Вийде страва чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, на сковороді. Якщо артишоки не довести до м'якості там, у соусі з
часником і бульйоном, духовка цю недоробку не виправить: верх зарум'яниться, а середина лишиться жорсткою й кислуватою. Тому головний момент тексту — не шарування, а той крок, де артишоки «доходять» у бульйоні.
Дехто каже — артишоки треба лише обсмажити, і досить, вони ж і так м'які. Ні, бо сирий артишок має жорсткі волокна в основі листків, і саме для їх розм'якшення тут і додають бульйон: оливкова
олія обсмажує зовні, а волога розварює зсередини. Без цього кроку ви просто запечете напівсирий овоч під гарною шапкою сиру.
Готовність перевіряйте так, як перевіряють моркву в зирваку: шматочок артишока має легко проколюватися й трохи м'якнути під вилкою, а не хрустіти. Це і є сигнал, що можна вимикати вогонь і будувати шари, а не якась визначена хвилина на таймері.
Артишоки беріть молоді, із щільно стуленими листками — старі, розкриті, всередині вже дерев'яніють, і скільки їх не туши, серединка лишиться волокнистою. Лимонна вода тут не для краси: артишок темніє на повітрі за кілька хвилин, і це окислення, а не бруд, тож кислота просто гальмує реакцію, поки ви чистите решту.
Часник обсмажуйте до золотистого й не далі: тут він не головний смак, а основа аромату для
олії, в якій потім готуватимуться артишоки. Перегорілий часник дає гіркоту, яку
бешамель уже не перекриє — вона потрапить у кожен шар.
Бульйон можна замінити звичайною гарячою водою, і це не буде зрадою рецепту: бульйон додає глибини, вода — лише вологу для розм'якшення. Критерій заміни простий — беріть будь-яку гарячу рідину, яку не шкода підливати потроху, а не виливати одразу всю.
Бешамель — це не соус для смаку, а зв'язка, яка тримає шари вологими в духовці: без неї артишоки й
моцарела запечуться окремо, кожен сам по собі, суховато. Якщо бешамелі не маєте готової — зробіть просту: масло, борошно, молоко, прогріти до густини сметани. Моцарелу ріжте скибками, а не тручи — вона має лежати шаром, а не розтікатися суцільною плівкою, яка не дає бешамелі просочити артишоки знизу.
Шарів тут два, і це не випадковість, а баланс: три шари в неглибокій домашній формі просто не встигнуть прогрітися рівномірно за той час, поки верх уже рум'яниться. Верхній шар бешамелі робіть щедрішим свідомо — він висихає першим і бере на себе весь жар духовки, захищаючи те, що під ним.
Запікайте до рум'яної скоринки — це колір, а не хвилини. 12 хвилин — орієнтир для вже гарячої духовки й форми, яка стояла не на холодному металі, а трохи прогрілася; якщо все холодне з холодильника, дивіться на колір, а не на таймер: скоринка має стати золотисто-рудою, а не просто побілілою.
Ще від Kofi Asante
·