Фото від ШІБанья кауда
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 г Часник
- 150 г Оливкова олія
- 325 г Молоко
- 280 г Анчоуси
- Болгарський перець
- Буряк
- Цибуля
- Зелена цибуля
- Картопля
- Кардони
Кроки
Очищаємо голівки часнику, розрізаємо зубчики навпіл, видаляємо внутрішній пагін і нарізаємо часник тонкими скибочками.
Солоні анчоуси вимочуємо у холодній воді, міняючи воду тричі протягом 180 хвилин.
180 хвПісля вимочування розкриваємо анчоуси, витягуємо центральну кістку та прибираємо внутрішності. Розкладаємо філе на папері для просушування.
Нарізаний часник кладемо в каструлю, заливаємо молоком і варимо на слабкому вогні щонайменше 20 хвилин.
20 хвУ сковороді розігріваємо половину оливкової олії, додаємо анчоуси й готуємо на слабкому вогні, доки вони не перетворяться на кремову масу.
Додаємо варений часник у молоці, перемішуємо і вливаємо решту оливкової олії.
Готуємо соус ще деякий час на слабкому вогні, доки не отримаємо кремовий і насичений соус.
Паралельно запікаємо в духовці цибулю, болгарський перець і буряк, нарізуємо їх часточками.
Варимо картоплю у киплячій воді, не розварюючи, потім нарізуємо часточками.
Готовий соус подаємо у горщику фуйот разом із підготовленими овочами.
Банья кауда — п'ємонтський соус-ванна для овочів, а не окрема страва.
Часник і
анчоуси, зварені в
молоці та
олії до крему, стають тим, у що занурюють печену
цибулю, болгарський
перець,
буряк, відварну
картоплю,
кардон і сирі зелену цибулю. Їдять руками, прямо з горщика, що стоїть на столі теплим — fujot з маленькою свічкою під ним для того й існує.
Дехто каже — часник у такій кількості (500 г на 6 людей) мусить бити по голові різкістю. Ні, бо в молоці він не смажиться, а вариться на слабкому вогні довго: крохмаль молока обгортає гострі ефірні сполуки, а повільне кипіння без різкого нагріву не дає часнику гіркнути й розпадатися на їдкі фракції. Виходить м'яка солодкувата паста, а не те, що лізе в очі.
Вийде чи ні — вирішує терпіння у двох місцях: вимочування анчоусів і повільне доведення соусу до крему. Обидва етапи не прискорюються підкрученням вогню, тільки часом. Якщо поспішити — отримаєте або солону, різку масу, або розрізнену оливкову олію з грудками часнику замість однорідного соусу.
Страва проста технічно, але вимоглива до черговості: спочатку сольність анчоусів приборкують водою, потім різкість часнику приборкують молоком, і тільки тоді все це зводять олією в одне ціле. Пропустиш порядок — виправити важче, ніж зробити заново.
Часник — тут не приправа, а основа, тому беремо багато і не жалкуємо часу на підготовку: розрізаємо зубчик навпіл і виймаємо той зелений пагін усередині. Це не формальність — пагін гіркне сильніше за решту зубчика, і якщо лишити, соус матиме гірку нотку, яку потім нічим не виправиш. Тонко нарізаний часник вариться рівномірніше, ніж цілі зубчики: менша товщина — швидше і м'якше розпадається в
молоці до пастоподібного стану.
Анчоуси солоні, і їхня сіль — не смак, а консервант, який треба вимити. Тричі змінена вода за три години — це не магічне число, а практичний орієнтир: кожна зміна забирає частину розчиненої соли, і три підходи дають прийнятний баланс без втрати самого смаку риби (сама анчоусна олійність і умами у воду не йдуть, сіль іде). Якщо анчоусів солоних не знайшли — беріть анчоуси в
олії, пропустивши вимочування, але тоді сіль у готовому соусі регулюйте вже на смак, бо баланс буде інший.
Молоко тут виконує роль буфера: воно гасить різкість часнику й водночас дає основу, в якій часник не підгорає, а розварюється до однорідності. Жирність молока не критична — підійде звичайне, не знежирене, бо трохи жиру допомагає емульсії триматися пізніше, коли додасте олію.
Олія оливкова — ділиться навпіл не випадково: перша половина йде під анчоуси, щоб вони розпалися в кремову масу на повільному вогні без підгорання (анчоус солоний і тонкий, горить миттєво на сильному вогні), друга доливається вже в готовий соус для насиченості й густини. Якщо олії без запаху немає під рукою — головне, щоб вона не заважала смаку риби й часнику власним присмаком, тож м'яка оливкова, без різкої гіркоти, тут доречніша за яскраву фруктову.
Овочі для занурення — це не гарнір, а половина страви, і тут важливий контраст: печена
цибуля й
перець солодшають у духовці,
буряк теж додає солодкості, а сира зелена цибуля й
кардон тримають гіркувато-свіжу ноту, щоб соус не набрид за весь обід.
Картоплю не розварюємо — вона має тримати форму часточки, а не розвалюватися на вилці, бо її занурюють у соус, а не їдять ложкою. Кардон, якщо його немає на базарі (а це радше рідкість поза Італією), можна замінити стеблами селери — за текстурою вони найближчі: хрусткі, трохи терпкі, добре тримають соус.
Ще від Liam Murphy
·