Фото від ШІКотлетки з цвітної капусти
Інгредієнти
- 600 г Цвітна капуста
- 250 г Картопля
- 50 г Пармезан
- 1 од. Яйця
- 2 ст. л. Панірувальні сухарі
- 80 г Копчена скаморца
- Петрушка за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- смажена кукурудза за смаком, або панірувальні сухарі
- 1 л Арахісова олія
Кроки
Розбираємо цвітну капусту на суцвіття і відварюємо у підсоленій воді до стану аль денте
10 хвВідварюємо картоплю залежно від розміру, трохи остуджуємо і очищаємо від шкірки
35 хвРозминаємо картоплетовкою картоплю та цвітну капусту, перекладаємо все в одну миску
Додаємо яйця, грана падано, петрушку, сіль, чорний перець і панірувальні сухарі, добре вимішуємо
Формуємо котлетки по 40 г, у центр кладемо скаморцу, скочуємо в кульки і обвалюємо в панірувальних сухарях
Смажимо котлетки невеликими партіями у розігрітій олії до золотистої скоринки
5 хвЗа бажанням запікаємо в духовці 30 хвилин при 200 градусах або 180 градусах у режимі конвекції
30 хвВикладаємо на тарілку і подаємо одразу з майонезом або йогуртовим соусом
Котлетки з цвітної
капусти — це спосіб змусити овоч, який половина дітей і дехто з дорослих виносить з тарілки на край, стати тим, що з'їдають першим. Секрет не в хитрощах, а в механіці:
картопля дає крохмаль і клейкість,
яєць — білкове скріплення, а всередині ховається шматочок копченої
скаморци, яка під час смаження розтане і потече, коли котлетку розламаєте. Тому це не дієтична їжа для галочки «з'їв овоч» — це повноцінна страва, де капуста лише привід.
Вийде чи не вийде — залежить від одного: скільки вологи ви залишили в пюре. Цвітна капуста набирає воду, як губка, і якщо не дати їй обсохнути після варіння, котлетки розпливуться в маслі, а не триматимуть форму. Картопля тут не для смаку, а для сухого крохмалю, який в'яже цю вологу. Якщо пюре вийшло рідким — це не помилка рецепта, це сигнал: потрібно більше
сухарів або хвилина на сковороді без
олії, щоб підсушити масу.
Дехто каже — цвітну капусту для котлет варто протерти через сито, щоб було ніжніше. Не варто: сито прибирає і ту структуру, яка тримає форму, лишається кашка, яка в олії розвалюється ще швидше. Товкачем, грубо — саме так, як написано в рецепті, і саме так тримається купи.
Подавайте одразу, поки скаморца всередині ще тягнеться. Холодна котлетка з застиглим сиром усередині — це вже інша страва, менш переконлива.
Цвітна
капуста бере на себе головну роль, і від неї ж іде головний ризик: аль денте означає, що суцвіття гнуться, але не розповзаються у воді кашкою. Переварена капуста тягне за собою зайву воду в пюре — ту саму, через яку котлетки потім тримаються купи гірше. Якщо під рукою лише переморожена капуста — відтавайте її в сухому друшляку, а не в каструлі з водою, інакше вологи буде ще більше.
Картопля — не для смаку, а для сухого крохмалю, що зв'язує пюре. Беріть розсипчасті сорти, ті, що для пюре, а не салатні воскові — у воскових крохмалю менше, і клейкості від них чекати марно. Варите до готовності ножем: лезо входить без опору — готово, якщо впирається — ще рано.
Грана падано — це
сіль і глутамат смаку в одній тертій купці, замінити можна будь-яким твердим сиром довгого визрівання з вираженим смаком —
пармезан, пекоріно, навіть сухий солоний сир, якщо є під рукою. М'який сир типу моцарели сюди не годиться, він додасть вологи, а не смаку.
Скаморца всередині — це не прикраса, а запланований сюрприз: сир димлений, твердуватий, тож при смаженні не витікає одразу, а розм'якає і тягнеться, коли розламуєте котлетку вилкою. Якщо скаморци немає — беріть будь-який напівтвердий сир, що плавиться, не розтікаючись миттю: сулугуні, молодий гауда, навіть моцарела для піци, нарізана кубиком, а не та, що в розсолі.
Сухарі в рецепті роблять дві роботи: частина йде в фарш, в'яжучи вологу разом із крохмалем картоплі, а частина — зовнішня панірувальна скоринка, яка захищає котлетку від того, щоб
олія не просочилася всередину і не розвалила форму зсередини. Якщо сухарів немає, кукурудзяні крихти чи навіть дрібно потовчені кукурудзяні палички для обвалювання підійдуть не гірше — і це не варіація для краси, а той самий принцип: суха шкірка, яка тримає форму.
Арахісова олія взята не випадково — вона витримує високу температуру без диму і горіння довше за звичайну рослинну, а запаху майже не має, тож не перебиває сир і капусту. Якщо такої немає — беріть будь-яку олію без власного запаху, яка витримує смаження: рафіновану соняшникову, кукурудзяну. Олія вважається готовою, коли кинута крихта хліба спливає і одразу шипить бульбашками, а не лежить мовчки на дні — це і є орієнтир «розігріта», бо термометра на домашній плиті зазвичай немає.
Запікання після смаження — крок не для всіх, а для тих, хто хоче скоринку рівномірно пропеченою по всій котлетці, а не тільки там, де торкалася олія. Якщо духовки чи бажання чекати нема — досмажте трохи довше на вогні, зменшивши вогонь, щоб скоринка не підгоріла, поки середина доходить. Це теж терпіння, тільки коротше.
Ще від Kofi Asante
·