Фото від ШІСтраччетті з курячої грудки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Куряча грудка
- Борошно
- Оливкова олія
- Розмарин
- Шавлія
- Петрушка
- 1/2 од. Цибуля
- 50 г Біле вино
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Нарізати курячу грудку тонкими смужками.
Обваляти смужки курятини в борошні з усіх боків і відкласти вбік.
На сковороді злегка обсмажити дрібно нарізану цибулю в оливковій олії разом із розмарином і шавлією до золотистого кольору.
Додати обвалену в борошні курятину й обсмажувати кілька хвилин, перевертаючи виделкою, до рум'яної скоринки.
Влити біле вино і продовжувати готувати, даючи йому випаруватися.
Посолити й поперчити до смаку, час від часу перемішувати, за потреби доливати трохи води. Готувати до повної готовності (74 °C).
Подавати одразу, прикрасивши листочками петрушки.
Straccetti — це італійська відповідь на питання «що зробити з курячою
грудкою, щоб вона не нагадувала підошву». Назва означає «ганчірочки» — і це вже підказка: смужки тонкі, готуються хвилини, а не варяться до втоми. Страва рятує від головного гріха курячої грудки — сухості, бо весь механізм тут побудований так, щоб м'ясо не встигло її втратити.
Вийде — якщо нарізати тонко і не тримати на вогні довше, ніж треба. Не вийде — якщо грудку кинути товстими шматками й сподіватися, що вона «протушкується» у
вині. Вино тут не варить, воно лише деглазує сковороду й додає кислинки, поки м'ясо вже готове.
Два учасники процесу:
борошно і вогонь. Борошно — не для хрусткої шкуринки, як у котлеті, а щоб затримати сік усередині смужки й допомогти соусу загуснути, коли вино зустрінеться з ним на сковороді. Вогонь — середній-вище середнього, такий, щоб м'ясо одразу схопилося скоринкою, а не почало пускати воду й тушкуватися у власному соку.
Курку беріть
грудку — вона тут не випадково, бо нарізана тонко й швидко обсмажена, вона не встигає стати сухою, на відміну від довгого тушкування. Нарізайте впоперек волокон, смужками завтовшки з мізинець: товщі — і середина не встигне прогрітися, поки скоринка вже підгорить, тонші — пересушите за секунди.
Борошно — звичайне пшеничне, будь-яке, що є в хаті. Не обвалюйте товстим шаром: трохи, щоб припорошило, струсіть зайве. Товстий шар дасть клейкі грудки замість легкої загусної плівки, яка потім зв'яже
вино в підливу.
Олія — оливкова за традицією, бо страва італійська й олія там не просто жир, а частина смаку. Якщо олії без запаху олійних рослин шкода — умова проста: будь-яка олія без власного запаху, що витримує нагрів, рафінована соняшникова підійде не гірше технічно, просто смак трохи зміниться.
Розмарин і
шавлія — не декор, а аромат, який розкривається саме в гарячій олії до того, як туди потрапить м'ясо. Якщо свіжих нема — сухі теж працюють, тільки кладіть менше й раніше, бо сухі трави гіркнуть від довгого смаження сильніше за свіжі.
Цибуля половинкою цибулини на дві порції — це не основа смаку, а фон, легка солодкувата підкладка під м'ясо. Нарізайте дрібно й не доводьте до рудого кольору, золотистого досить — тут вона не самостійна страва, а компанія для курки.
Вино — сухе біле, і головна його робота — випаруватися, забравши із собою спирт і залишивши кислотність, яка знімає жирність олії й підкреслює м'ясо. Хтось скаже — можна й без вина, обійтися водою. Можна, тільки це вже буде інша страва: без кислинки вийде прісніше, і підливу тоді краще підкислити краплею лимона.
Готовність перевіряйте не годинником, а виглядом: смужки стають білими наскрізь, без рожевих прожилок, соку виділяється мало і він прозорий. Орієнтир у 74°C — це нижня межа безпеки для курятини, а не сигнал таймера; дотримуйтесь його, якщо є термометр, а якщо ні — довіртеся розрізу найтовщої смужки.
Ще від Kofi Asante
·