Фото від ШІРисовий суп-каша з куркою
Інгредієнти

- 175 г рис для каші або суші-рис, конджі
- 1 л Бульйон
- 300 г Куряча грудка бажано з кісткою
- 1 ч. л. Імбир дрібно натертий
- 1 ст. л. Соєвий соус
- 1 ч. л. Кунжутна олія
- 2 стебла Зелена цибуля тонко нарізана
- 30 г Кеш'ю
- 1 жменя Коріандр
- 1 ст. л. Кунжут підсмажене
Кроки
Ретельно промийте рис під проточною водою, а потім викладіть його в каструлю з овочевим бульйоном і імбиром
5 хвДоведіть до кипіння, помішуючи, а потім зменшіть вогонь
2 хвПокладіть курку з кісткою на рис та накрийте кришкою, дайте настоятися на дуже слабкому вогні, помішуючи кожні 10 хвилин
Коли рис і курка стануть ідеально м'якими, а м'ясо майже відпадатиме від кісток, страва готова до наступного кроку
Вийміть курку з каструлі та дайте їй трохи охолонути. Накрийте каструлю з рисом кришкою, щоб рис не охолов. Відокремте м'ясо курки від кісток. Викиньте кістки та шкіру. Наріжте м'ясо на менші шматочки і вмішайте його в рисовий суп, за потреби додайте додатковий бульйон
Подавайте в мисках з соєвим соусом, кунжутною олією, зеленою цибулею, кешью, коріандрою та кунжутним насінням
Конджі — це не суп у вашому розумінні, а рис, зварений до стану, коли він перестав бути кашею і став кремом сам із себе, без жодної борошняної хитрості. Секрет один: рису дають часу більше, ніж звик давати будь-хто, хто варить просто рис на гарнір. Звідси і головне питання — вийде чи ні: якщо ви постійно перевіряєте рис на зубок і знімаєте з вогню, щойно він «готовий як на плов», конджі не вийде, бо для конджі «готовий» — це на годину пізніше.
Курка тут не для
бульйону окремо і не для м'яса окремо — вона вариться разом із рисом, віддає в нього колаген із кістки, і це і є той другий шар смаку, який відрізняє конджі від звичайної рисової каші на воді. М'ясо, яке саме відпадає від кістки, — це не ознака, що ви передержали курку. Це ознака, що колаген встиг перейти в бульйон, а не лишився маринуватись у волокнах.
Головний ворог тут — вогонь, який хоче закипіти. Широка каструля замість казана — це навіть краще: більша площа дна, рис не збивається товстим шаром по центру, де йому ніколи не розваритися рівномірно. Тарілка зверху замість кришки — цілком робочий варіант, аби пара не йшла надто вільно і рис не висихав зверху, поки знизу вже перетворюється на крем.
Невдача з конджі має один вигляд: рисини окремо, вода окремо, і все це називається рисовим супом з натяжкою. Причина завжди та сама — забрали з вогню рано, бо злякались, що рис «розвариться». Для конджі розваритися — це і є мета.
Рис тут — не гарнірний довгозерний, і не плов тут готується, тому довгозерний рис, навіть добрий, конджі не зробить: у нього мало крохмалю, який вивільняється і загущує воду. Суші-рис або спеціальний рис для конджі — круглозерний, крохмалистий, і саме цей крохмаль, вийшовши з рисинки в воду за годину повільного вару, перетворює
бульйон на крем без жодної ложки борошна чи вершків. Дехто каже — додати трохи крохмалю чи вершкового масла для густоти. Ні, бо рис сам впорається, якщо дати йому час, а добавки тільки замаскують те, що рис не доварили.
Промивання рису — не формальність і не забобон. Це змивання зайвого поверхневого крохмалю, який інакше зліпить рисинки в
грудки при закипанні, замість того щоб рівномірно розійтися в бульйоні за годину тихого вару. Непромитий рис у конджі — це та сама груба каша з грудками, яку потім важко розбити навіть ложкою.
Курка з кісткою — принципова річ, і тут не йдеться про традицію заради традиції: кістка й шкіра віддають желатин і жир повільно, протягом усього часу вару, а філе без кістки вже за двадцять хвилин стане сухим і більше нічого бульйону не дасть. Якщо у вас тільки філе без кістки — покладіть окремо курячу кістку чи крильце, якщо є, а філе додайте пізніше, щоб воно не встигло висохнути раніше за готовність рису.
Імбир тут не для гостроти, а для того, щоб зняти той специфічний присмак, який дає довге варіння курячого жиру у воді — без імбиру бульйон після години на плиті починає пахнути важко, по-вареному. Натирайте дрібно, а не ріжте кубиком: дрібна терта маса віддає ефірні
олії одразу, тоді як кубик імбиру за годину вару встигне тільки набрякти.
Соєвий
соус і кунжутна олія — не інгредієнти самого супу, а приправи до тарілки, і це свідомий поділ: якщо солити й ароматизувати рис із самого початку, сіль заважає крохмалю рівномірно вивільнятися, рис варитиметься жорсткіше. Тому сіль і аромат — наприкінці, в мисці, кожному по смаку. Кунжутна олія тут годиться саме кунжутна, не замінюйте її нейтральною — тут потрібен саме її горіховий запах, а не просто жир.
Кешью, кунжутне насіння,
коріандра, зелена
цибуля — це текстура й свіжість проти однорідного крему рису. Без хрусткого кешью чи підсмаженого
кунжуту конджі їдять ложкою й нудьгують на третій хвилині, бо рот не отримує нічого, крім м'якого. Якщо кешью немає — підійде будь-який смажений несолоний горіх з легким хрустом, арахіс цілком годиться, головна умова — щоб не був вологим чи сирим, інакше він тільки розмокне в гарячому супі й хрусту не дасть.
Ще від Priya Raman
·